Перейти до вмісту

Хільманович Володимир Іванович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хільманович Володимир Іванович
Народився6 квітня 1967(1967-04-06) (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Кам'янка[d], Щучинський район, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, історик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГродненський державний університет імені Янки Купали Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладGrodno State Museum of the History of Religiond Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка білоруських письменників Редагувати інформацію у Вікіданих

Володимир Іванович Хільманович (біл. Уладзімір Іванавіч Хільмановіч, 6 квітня 1967, с. Кам'янка, Щучинський район Гродненської области) — білоруський історик, журналіст, правозахисник.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1984 році закінчив Раковицьку середню школу з відзнакою. З 1984 по 1991 рік навчався на історичному факультеті Гродненського державного університету імені Янки Купали. За освітою історик, викладач суспільно-політичних дисциплін. З червня 1985 року по червень 1987 року служив у Радянській армії.

З 1991 по 1998 роки працювала вчителем середньої школи № 20 м. Гродно, науковим співробітником Білоруського державного музею історії релігії, методистом історико-меморіального центру відділу культури Гродненського міськвиконкому. У 1998 році закінчив аспірантуру при кафедрі теорії та історії білоруської культури Гродненського державного університету (спеціалізація історія релігії). У 1997—1998 рр. працював на Гродненському обласному телебаченні.

Автор і розробник, керівник ряду освітніх проектів, співредактор серії брошур для вчителів «Через освіту — до громадянського суспільства» (видано 10 книг, Щецин, 2001—2006), один із авторів і редакторів журналу «Освіта — до громадянського суспільства». книги «Białoruskie wędrówki», автор численних аналітичних публікацій. Активний учасник громадсько-політичного руху з 1987 року. Один із засновників першої в Західній Білорусі молодіжної громадської організації «Зліт західнобілоруської молоді» (1989). Стояв у витоків створення Гродненської асоціації молодих вчених «Віт» (1995), Гродненського обласного центру інформаційної підтримки громадських ініціатив «Третій сектор» (1996), один з ініціаторів створення Білоруського краєзнавчого товариства імені Нарбута та ін.

У 2000—2003 роках був заступником голови Гродненської міської організації БАЖ. Член Білоруської асоціації журналістів[1], Міжнародної асоціації журналістів та Асоціації спортивної преси Республіки Білорусь. Друкувався в газетах «Літаратура і мастацтва», «Гродненская правда», «Футбол Белоруссии», «Прессбол», «Пагоня» (9 років), «Наша Ніва»[2], «Біржа інфармацыі» та ін. Був співвидавцем (разом з Віктором Сазоновим) інформаційно-аналітичного бюлетеня «Свій лад» (2002—2004)[3].

З 2002 — член Правозахисного центру «Вясна»[4][5][6]. Неодноразово затримувався та арештовувався білоруським режимом[7][8][9][10][11].

З 2004 року публікується в білостоцькій газеті «Нива» та на інтернет-сайтах[12][13]. Автор білоруського календаря-довідника (Вільнюс, 2007)[14].

У 2013 видав футбольний путівник, в якому описані всі голи та пенальті чемпіонатів світу (1930—2010) і Європи (1960—2012)[15].

З червня 2008 року веде програми «Білоруське золото»[16], «Імена міст» та «Краєзнавчі точки» на Радіо «Рація» (Білосток) .

З червня 2015 року член Спілки білоруських письменників[17].

У 2018 році вийшла книга «Каляндар Слонімшчыны»(у співаторстві з С.Чигрином)[18].

Автор текстів пісень[19].

19 серпня 2024 року Хільмановича заочно засудили до п'яти років колонії суворого режиму та величезного штрафу за екстремістські статті[20].

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Палітычная сцэна Беларусі: гарадзенскія грамадскія рухі і супольнасці / Пшэмыслаў Фенрых. — Шчэцін: Фонд імя Льва Сапегі, 2002. — 68 с. — (Праз адукацыю — да грамадзянскай супольнасці). — ISBN 83-88044-26-5.
  • Беларускі каляндар-даведнік на кожны дзень. — Вільня: Гудас, 2007. — 184 с. — 300 экз. — ISBN 998-6952-02-2.
  • Блог Уладзіміра Хільмановіча на Радыё «Рацыя»[21]

Посилання

[ред. | ред. код]

У Гродне завочна асудзілі журналіста і праваабаронцу Уладзіміра Хільмановіча

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Уладзімір Хільмановіч - адзін з пераможцаў конкурсу БАЖ "Абяры жыццё". Правозахисний центр «Вясна» (біл.). Процитовано 30 січня 2023.
  2. ↑ Niva 52/2016 (3163). Rada Programowa Tygodnika NIWA (пол.). Процитовано 30 січня 2023.
  3. ↑ Хільмановіч Уладзімір - Беларуская Інтэрнэт-Бібліятэка Kamunikat.org. kamunikat.org. Процитовано 30 січня 2023.
  4. ↑ Праваабаронцу Уладзіміра Хільмановіча выклікаюць у КДБ. Новы Час (біл.). Процитовано 30 січня 2023.
  5. ↑ Лісты Алеся Бяляцкага з калоніі да Уладзіміра Хільмановіча | Вытокі. vytoki.net (біл.). Процитовано 31 січня 2023.
  6. ↑ Ситуация с правами человека в Гродно и Гродненской области (PDF). Організація з безпеки і співробітництва в Європі (рос.). 4 жовтня 2007.
  7. ↑ В Гродно продолжаются допросы активистов. Європейське радіо для Білорусі (рос.). Процитовано 4 лютого 2023.
  8. ↑ Правозащитников осудили за фото с украинским флагом. Правозахисний центр «Вясна» (рос.). Процитовано 4 лютого 2023.
  9. ↑ Правозащитников Виктора Сазонова и Владимира Хильмановича держали на границе более 5 часов. Правозахисний центр «Вясна» (рос.). Процитовано 4 лютого 2023.
  10. ↑ На погранпереходе «Брузги» появились новые списки «политических»?. Хартія 97 (рос.). Процитовано 4 лютого 2023.
  11. ↑ Уладзімір Іванавіч Хільмановіч — Dissidentby. dissidentby.com (біл.). Процитовано 30 серпня 2024.
  12. ↑ Цалавацца больш нельга…. Новы Час (біл.). Процитовано 30 січня 2023.
  13. ↑ Уладзімір Хільмановіч. Гарадзенская праваабарона (біл.). Процитовано 30 січня 2023.
  14. ↑ Беларускі каляндар на кожны дзень. Радыё Свабода (біл.). Процитовано 30 січня 2023.
  15. ↑ Уладзімір Хільмановіч: “Для мяне футбольная статыстыка — як паэзія”. budzma.org (біл.). Процитовано 30 січня 2023.
  16. ↑ «На Площади будет стоять Стела Достоинства». Хартія 97 (біл.). Процитовано 4 лютого 2023.
  17. ↑ Зрілість Хільмановіча. Записки Ханаса. четвер, 25 червня 2015 р. Процитовано 30 січня 2023.
  18. ↑ » У Слоніме прэзентавалі «Каляндар Слонімшчыны». Газета Слонімская (рос.). Архів оригіналу за 30 січня 2023. Процитовано 30 січня 2023. [Архівовано 2023-01-30 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Навагодняе віншаваньне гурта N.Z. Harodnia (укр.), процитовано 30 січня 2023
  20. ↑ Хронікі рэпрэсій, 21 жніўня. Чатырох берасцейцаў пазбавілі волі за ўдзел у пратэстах у 2020 годзе. Новы Час (біл.).
  21. ↑ Уладзімір Хільмановіч, Autor w serwisie БЕЛАРУСКАЕ РАДЫЁ РАЦЫЯ. Радіо «Рація» (пол.). Архів оригіналу за 30 січня 2023. Процитовано 30 січня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хільманович_Володимир_Іванович&oldid=43933505