Хіїака
 | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Майкл Е. Браун, Чедвік Трухільйо, Девід Рабіновіц |
| Дата відкриття | 26 січня 2005 |
| Позначення | |
| Позначення | Гаумеа I Хіїака |
| Вимова | [ˌhiːʔiˈɑːkə][a] |
| Названа на честь | Хіїака |
| Тимчасові позначення | (136108) 2003 EL61 I, S/2005 (2003 EL61) 1 |
| Орбітальні характеристики[1] | |
| Велика піввісь | 49880±198 км |
| Ексцентриситет | 0.0513±0.0078 |
| Орбітальний період | 49.12±0.03 дня |
| Нахил орбіти | 126.356±0.064° |
| Є супутником | (136108) Гаумеа |
| Фізичні характеристики | |
| Середній радіус | ~160 км[1] |
| Маса | (1.79±0.11)×1019 кг[1] (0.45 % Гаумеа) |
| Середня густина | ~1 г/см³ |
| Альбедо | 0.8±0.07[2][1] |
| Температура | 32±3 K |
| Видима зоряна величина | 20.3 (різниця в 3.0 від головної 17.3)[2] |
Хіїа́ка[3][4] (Hiʻiaka) — найбільший супутник карликової планети Гаумеа. Названий на честь однієї з дочок богині Гаумеа, Хіїаки, покровительки Великого острова Гаваї. Він проходить повний оберт навколо Гаумеа за 49.12±0.03 дні на відстані 49880±198 км, з ексцентриситетом 0.0513±0.0078 і нахилом орбіти 126.356±0.064. Якщо припустити, що його діаметр понад 300 км, це може бути четвертий чи п'ятий за величиною відомий супутник транснептунового об'єкта, після Плутона й Харона, Ериси й Дисномії, Орка й Ванта, можливо, також і Варди й Ілмері, а можливо, і Салації й Актеї.
Хіїака був першим супутником, відкритим навколо Гаумеа. Він був виявлений 26 січня 2005 року та названий командою-відкривачами «Рудольф» до того, як йому було присвоєно офіційну назву.
Його виміряна яскравість становить 5.9±0.5%, діаметр приблизно 22 % від Гаумеа, або 320 км, за умови аналогічного до Гаумеа інфрачервоного альбедо.[1] Якщо говорити про це в перспективі, якби Хіїака знаходився в поясі астероїдів, він був би найбільшим, після Церери, Паллас, Вести та Гігеї. Однак, незважаючи на порівняно великий розмір, дослідження за допомогою кривої блиску дозволяють припустити, що Хіїака не є гравітаційно зжатим сфероїдом; Крім того, вони припускають, що Хіїака має період обертання близько 9,8 годин.[5]
Маса Хіїаки оцінюється як (1.79±0.11)×1019 кг використовуючи точну відносну астрометрію від телескопа Хаббла й телескопа Кека та застосувавши 3-корпусну, точкову модель до системи Гаумеа.[1]
Спостерігається значне поглинання в інфрачервоному спектрі (1,5 і 2 мікрометра), що свідчить про майже чистий кристалізований водяний лід, що вкриває велику частину його поверхні. В даний час незрозуміло, чому водний лід на поверхні не перетворився в аморфну форму, як можна було б очікувати через його постійне опромінення космічними променями.[6] Незвичайний спектр, і його подібність спектральним лініям у спектрі Гаумеа, дозволили Брауну і його колегам зробити висновок про малоймовірність формування супутникової системи гравітаційним захопленням об'єктів пояса Койпера, що проходили по орбіті близько до карликової планети, і високу ймовірність утворення супутників з фрагментів безпосередньо Гаумеа.
- ↑ Гавайською вимовляється як [ˈhiʔiˈjɐkə].
- ↑ а б в г д е Ragozzine, D.; Brown, M. E. (2009). Orbits and Masses of the Satellites of the Dwarf Planet Haumea (2003 EL61). The Astronomical Journal. 137 (6): 4766—4776. arXiv:0903.4213. Bibcode:2009AJ....137.4766R. doi:10.1088/0004-6256/137/6/4766.
- ↑ а б Wm. Robert Johnston (17 September 2008). (136108) Haumea, Hiʻiaka, and Nāmaka. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 18 вересня 2008.
- ↑ Видання під егідою Головної астрономічної обсерваторії НАНУ [Архівовано 2023-04-27 у Wayback Machine.] (2014 рік, с.317)
- ↑ МОН підручник для 11 класу (2019 рік, с.82, рис.6.4)
- ↑ Ragozzine, D. (17 жовтня 2016). Rapidly Rotating Regular Satellites and Tides. www.planetary.org (англ.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 14 листопада 2018.
- ↑ Dumas, C.; Carry, B.; Hestroffer, D.; Merlin, F. (2011). High-contrast observations of (136108) Haumea. Astronomy & Astrophysics. 528: A105. arXiv:1101.2102. Bibcode:2011A&A...528A.105D. doi:10.1051/0004-6361/201015011.
- Публікація Брауна, що описує відкриття Хіїаки [Архівовано 10 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Стаття, що описує склад Хіїаки [Архівовано 12 лютого 2012 у Wayback Machine.]