Цегляр
Цегля́р, цеге́льник — майстер, який виготовляє цеглу.
«Словарь української мови» під редакцією Б. Грінченка (1907) не наводить терміну «цегляр», натомість подає термін «цегельник» на позначення ремісника, що займається виробництвом цегли[1].
Після Другої світової війни термінологічна ситуація змінюється. Словник української мови в 11 томах (1980) подає термін «цегляр» як основний[2], а термін «цегельник» як другорядний[3].
Професія цегляра існувала в Україні декілька століть, внаслідок чого увійшла до прізвищ. Як відзначає мовознавець Юліан Редько, українське прізвище «Цегельник» походить від однойменного фаху[4].
Поет епохи бароко і один із перших українських етнографів Климентій так описував цеглярів у вірші «Ω цεгέлникахъ» (кін. XVII — поч. XVIII ст.)[5]:
|
И цεгε(л)никовъ людε пова(ж)ныε трεбу́ютъ:
на мурова́ныε бо цε(р)квѝ цε(г)лы готуютъ. А хоча(и) и до і́ны(х) будынковъ мурова́ныxъ: гдε ко(л)вεкъ часо(м) лю(д)мѝ мо(ж)ными фундова́нны(x). |
|
- ↑ Цегельник // Словарь української мови / зібр. ред. журн. «Кіевская старина; упоряд. Б. Грінченко». — К., 1909. — Т. ІV. — С. 426.
- ↑ Цегляр // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Цегельник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Редько, Ю.К. Довідник українських прізвищ. — К., 1968. — С. 38.
- ↑ Ω цεгέлникахъ // Климентій, Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті / підгот. тексту І. П. Чепіги ; вступ. ст. В. П. Колосової та І. П. Чепіги ; іст.-літ. комент. В. П. Колосової. — К.: Наукова думка, 1971. — С. 279.