Перейти до вмісту

Цербе-Несіна Валентина Адамівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Валентина Цербе-Несіна
Валентина Адамівна Цербе-Несіна
Оксана Баюл і Валентина Цербе (праворуч) на поштових марках
Оксана Баюл і Валентина Цербе (праворуч) на поштових марках
Оксана Баюл і Валентина Цербе (праворуч) на поштових марках
Загальна інформація
Громадянство УРСР
Україна Україна
Місце проживанняПрилуки Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження8 січня 1969(1969-01-08) (56 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Поліське, Коростенський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст161 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага53 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортубіатлон Редагувати інформацію у Вікіданих
Нац. збірнаУкраїна Збірна України з біатлону
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
CMNS: Цербе-Несіна Валентина Адамівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Біатлон
Олімпійські ігри
Бронза Ліллехаммер 1994 Спринт
Чемпіонат світу
Бронза Рупольдінг 1996 Естафета 4×7,5 км
Бронза Брезно - Осрблє 1997 Командна гонка 7,5 км

Валенти́на Ада́мівна Цербе-Не́сіна (нар. 8 січня 1969, с. Полісся Коростенського району Житомирської області) — українська біатлоністка, бронзова призерка Олімпіади-94 в Ліллехамері (Норвегія). Кавалерка «Ордена княгині Ольги», Заслужений майстер спорту України, почесна громадянка міста Прилуки[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Після закінчення Житомирського механічного технікуму механічної обробки деревини працювала на Прилуцькому меблевому комбінаті контролером відділу технічного контролю. З 1992 року до 1999 року працювала спортивним інструктором на контрактній основі штатної збірної команди України з біатлону.

На Олімпіаді-94 зайняла третє місце в гонці на 7,5 км (перша олімпійська медаль незалежної України), поступившись 1,2 секунди Миріам Бедар з Канади і 0,1 секунди білорусці Світлані Парамигіній.

Була чемпіонкою та призеркою першостей світу, Європи та України з біатлону (протягом 19881998 років).

Їй присвоєно звання «Заслужений майстер спорту України» (лютий 1994 року).

1998 року закінчила Чернігівський педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю вчитель фізичної культури. З 2001 до 2003 року працювала директором ТОВ «Європа», а з 2004 року — адміністратором футбольного клубу «Європа» (Прилуки). З жовтня 2004 року працює на посаді начальника відділу молоді Прилуцької міської ради.

У березні 2007 року закінчила Національну академію державного управління при Президентові України.

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Орден княгині Ольги III ст. (6 березня 2002) — за вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня прав жінок і миру[2]

Статистика

[ред. | ред. код]

У таблиці наведено статистику виступів біатлоніста в Кубку світу.

  • Місця 1–3: кількість подіумів
  • Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
  • В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
  • Старти: кількість стартів
Місця Індивід. Спринт Персьют Мас-старт Естафета Разом
1 1 1

2  

3 1 1 1 3

Чільна 10 3 3 9 15

В очках 9 13 3 9 34

Стартів 22 24   5 9 60

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Медаль Ігор у Ліллегаммері я здобула на позичених лижах» [Архівовано 10 лютого 2018 у Wayback Machine.] «Високий замок»
  2. Указ Президента України № 222/2002 від 6 березня 2002 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 3 листопада 2012.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • В. В. Лукашенко, Л. В. Лукашенко. Коростенщина моя… Історико-географічний нарис (видання друге, перероблене, доповнене). —Коростень: 2008. — 204 с. (с. 170)

Посилання

[ред. | ред. код]