Церква Івана Предтечі (Керч)
| Церква Іоана Предтечі | |
|---|---|
 Церква Іоана Предтечі | |
| 45°21′05″ пн. ш. 36°28′33″ сх. д. / 45.35139° пн. ш. 36.47583° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Крим, Керч |
| Архітектор | Олександр Дігбі (Дігбій)d і Амбарцум Карапетов |
| Початок будівництва | 8 століття н. е. |
| Кінець будівництва | 1757 |
| Відбудовано | 8 століття н. е. |
| Належність | УПЦ МП |
| Єпархія | Феодосійська єпархія УПЦ (МП) |
| Стан | Пам'ятка культурної спадщини України |
| Епонім | Іван Хреститель |
| Присвячення | Іван Хреститель |
| Вебсайт | feodeparch.com/hramyi-eparhii/kerchenskoe-blagochinie/kafedralnyiy-sobor-svyatogo-ioanna-predtechi-goroda-kerchi.html |
  Церква Івана Предтечі (Керч) (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Церква Івана Предтечі у Вікісховищі | |
Церква Івана Предтечі — церква в Керчі, належить до найдавніших зразків сакральних споруд зниклої Візантії, Криму, сучасної України.
До 30-х років XIV століття храм не згадувався в письмових джерелах[Л 1]. Першою згадкою можна вважати опис Ібн Батути, який відвідав Корчев (Керч) в 1334 році та провів ніч в церкві, назву якої не згадував[Л 2]. За словами автора біографії мандрівника, Тимофеєва І. В., церква, яку описав Ібн Батута — це храм, відомий нині як храм Івана Предтечі[Л 3].
На честь Івана Предтечі церква була освячена лише в кінці XVIII або початку XIX століття, а до того мала іншу назву[Л 1]. У 1634 році Еміддіо Дортеллі д'Асколі, голова місії домініканців, який носив номінальний титул префекта Кафи і Татарії, відвідав Керч. За його словами «всередині фортеці знаходиться не дуже велика церква, в ім'я св. Георгія, що належить грекам, в якій є вівтар з куполом, підтримуваним чотирма чудовими колонами з мармуру. На верху цього купола видніється дуже багато раковин, устричних і інших морських, так врослих в камінь, що вони здаються такими, що як би знаходяться на місці свого походження». На думку Олександра Бертьє-Делагарда д'Асколі помилявся і переплутав монастир св. Георгія (Кетерлес) з церквою Івана Предтечі. Однак церква на той час дійсно могла мати ім'я Святого Юрія, адже невідомо, в честь якого святого церква була освячена після побудови[Л 1]. Лише в останній чверті XVIII століття церкву стали називати в документах «церквою Святого Івана» і «Івано-Предтечінською»[Л 4][К 1].
Повз храм століттями ходили прочани та мешканці різних країн, не здогадуючись про наявність храму, вік якого сягав в глиб віків. На незвичну вівтарну частину звернули увагу наприкінці 1980-х рр. під час ремонту церкви 1757 р. Товсті нашарування тиньку робили вівтарну частину храму схожою на сільську, повністю ховаючи її первісний вигляд і форми. Під час реставрації знято близько 1 метра пізніх нашарувань.
Центрична, хрестовокупольна за планом, увінчана однією банею. В східній частині три апсиди, середня вища за бічні. Фасад з півдня прикрашений перспективними порталами з вузькими вікнами. Стіни викладені з тесаних брил каменю, що межують з поясами плінфи. Під час реставрації навколо вівтарної частини знято пізній шар ґрунту заради розкриття первісних підмурків стародавньої частини. Прибудова з заходу міститься на сучасному рівні ділянки та вища за стародавній, відрізняється як матеріалом стін без використання плінфи, так і стилем.
Будівлі повернуті дахи з черепиці за історичними аналогами. Внутрішній простір підсилено металевими балками через небезпеку руйнації найдавнішого з сакральних храмів Криму та України. Науковці датують його восьмим століттям нашої ери (8 ст. н. е.)
Іконостас церкви був виконаний з горіхового дерева з різьбою, позолотою та древнім живописом. Престол церкви стояв на чотирьох мармурових стовпах, верхня дошка була з сірого каменю. Баня церкви спиралася на чотири мармурові стовпи, кожний мав в обсязі 6 чвертей. Мармурові стовпи після підняття долівки були висотою 3 метри. Долівка в церкві була піднята під час реставрації більше ніж на півтора метра. Довжина церкви в 1801 збільшена і в той час були прибудовані хори. В церкві були образи Богоматері та Івана Предтечі. В церкві знаходилася мармурова дошка зі стопою.
Територія упорядкована, викладена кам'яною бруківкою, проведено озеленення ділянки.
-
Вівтарна частина церкви Івана Предтечі. стан на 2009 р. -
Дзвіниця доби класицизму -
Дзвіниця церкви, прибудована в стилі класицизму. -
Східний фасад -
Середхрестя церкви Івана Предтечі. -
-
-
- ↑ Сумароков О. П. в 1779 році назвав церкву Грецькою[Л 5].
Архієпископ Херсонський і Таврійський Гавриїл в 1848 році називав її «Івано-Предтечінська, Грецька»[Л 6].
- ↑ а б в Науменко В. Е., Пономарев Л. Ю. К дискуссии о времени строительства церкви Иоанна Предтечи в Керчи: историографический экскурс / Ред.-сост. Зинько В.Н., Зинько Е.А. // XVI Боспорские чтения. — Керчь, 2016. — С. 325—331.
- ↑ Ибн Баттута. Из описания путешествий Ибнбатуты // Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. — СПб., 1884. — Т. 1. Извлечения из сочинений арабских. — С. 280.
- ↑ Тимофеев И. В. Ибн Баттута. — М. : Молодая гвардия, 1983. — 272 с. — (Жизнь замечательных людей)
- ↑ Пономарев Л. Ю., Бейлин Д. В., Бейлина С. А. Церковь Иоанна Предтечи и греки Керчи (третья четверть XVIII – начало XX в.) // Этнография Крыма XIX–XXI вв. и современные этнокультурные процессы. — Вип. 3. — С. 201—211.
- ↑ Сумароков А. П. Путешествие по всему Крыму и Бессарабии в 1799 году, Павлом Сумароковым. С историческим и топографическим описанием всех тех мест. — Москва, 1800. — С. 71.
- ↑ архиепископ Гавриил. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической // Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса, 1848. — Т. 2. — С. 198.
- журнал «Знание — сила», № 10, 1987 (рос)
- журнал «Архітектура України», № 1, 1991