Церква Іоанна Богослова та дзвіниця (Синів)
| Церква Іоанна Богослова | |
|---|---|
 Церква Іоанна Богослова | |
| 50°37′13″ пн. ш. 26°44′37″ сх. д. / 50.62022° пн. ш. 26.74365° сх. д.Координати: 50°37′13″ пн. ш. 26°44′37″ сх. д. / 50.62022° пн. ш. 26.74365° сх. д. | |
| Тип споруди | християнська церква |
| Сучасний статус | Пам'ятка архітектури місцевого значення — А-місц., 69-Рв/1, 69-Рв/2 |
| Розташування |  Україна, Синів, Рівненська область |
| Кінець будівництва | 1595 р. |
| Належність | Українська православна церква (Московський патріархат) |
| Стан | діючий |
| Адреса | с. Синів, Гощанський район, Рівненська область, Україна, 35426 |
  Церква Іоанна Богослова та дзвіниця (Синів) (Україна)  Церква Іоанна Богослова та дзвіниця (Синів) (Рівненська область) | |
 | |
 Церква Іоанна Богослова та дзвіниця у Вікісховищі | |
Дерев'яна церква Іоанна Богослова — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури місцевого значення, у селі Синів. Парафія належить до Української Православної Церкви Московського Патріархату.
Церква ремонтувалася в 1857 р.,[1] в 1875 р. встановлено нову баню, замінено ґонтову покрівлю на залізну і вся церква пофарбована в зелений колір.[2]
Церква дерев'яна тризрубна, одноверха з рівновисокими зрубами. Бабинець та нава на прямокутному планах, наближених до квадрата, вівтарна частина шестикутної в плані форми. З західної сторони до входу прибудований доволі просторий притвор з двома дверима.
Обабіч абсиди прибудовані ризниці та паламарні. По периметру основних зрубів під карнизом влаштований декоративний фриз з ромбоподібними накладками, що нагадує класицистичний ордерний антаблемент. Стіни обшиті вертикальними дошками з нащільниками і характерними викружками угорі. Центральний зруб з обох горішніх сторін завершується великим трикутним фронтоном.
Над навою влаштований потужний двоярусний восьмерик, верхня частина якого, як припускається, була надбудована пізніше. Восьмигранна, півсферична баня у вигляді восьмигранного півсферичного купола з невеликим перехватом і фігурною маківкою на завершенні. По головних осях бані вбудовані чотири декоративних люкарни. Дах бабинця двосхилий, абсиди — п'ятисхилий.
На південний захід від церкви знаходиться дзвіниця, дата будівництва невідома. Покрита залізом у 1882 році і тоді ж пофарбована в зелений колір. Характерний приклад «восьмерика на четверику». Верхній ярус відділений від нижнього розвинутим карнизом. Зовнішні стіни обшиті вертикальними дошками з нащільниками. Колористика в 2016 р. — синьо-біло-жовта.[3][4][5]
- ↑ Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — C. 550—552
- ↑ Переверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. — Житомир, 1914. — C. 359
- ↑ Девятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 гг. Ч. 1—2. — Житомир, 1892. — C. 537
- ↑ Рычков П. А. Дорогами южной Ровенщины: от Корца до Пляшевой. — М., 1989. — C. 37
- ↑ Завада В.Т. До проблеми історико-типологічної атрибуції волинських дерев'яних храмів XVI-XVII ст. // Архітектурна спадщина Волині. Вип. 4. — Рівне, 2014. — С. 12-21. — C. 12 — 14
,_%D1%81.%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2,.jpg)
,_%D1%81.%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2,2.jpg)
,_%D1%81.%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2,1.jpg)