Церква Благословення (Берлін)
| Церква Благословення | |
|---|---|
 | |
| 52°32′10″ пн. ш. 13°24′43″ сх. д. / 52.5362° пн. ш. 13.4119° сх. д. | |
| Тип споруди | церква  |
| Розташування |  Німеччина , Панков[1]Берлін |
| Архітектор | August Georg Dinklaged[1] |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | неоренесанс[1] |
| Стан | Heritage monument in Berlind[2] і пам’ятка архітектури |
| Адреса | Шенхаузер-Алея |
| Оригінальна назва | нім. Segenskirche |
| Вебсайт | stadtklostersegen.de |
  Церква Благословення (Берлін) (Німеччина) | |
 | |
 Церква Благословення у Вікісховищі | |
Церква Благословення (нім. Segenskirche), розташована на Шенхаузер-алеї в районі Пренцлауер-Берг і що входить у пробство центрального Берліна (нім. Kirchenkreis Berlin Stadtmitte), відноситься до архітектурних пам'яток Берліну[3], що охороняються державою.
Починаючи з 2007 року, церковна громада доєдналася до спільного проєкту з «Communauté Don Camillo»[de] зі швейцарської комуни Ла-Тен, де з 1977 року практикується монастирський спосіб життя[4].
Нині час церква Благословення перетворена на міський монастир Благословення (нім. Stadtkloster Segen)[5][6].
На межі XIX і XX століть північно-східний Берлін швидко забудовувався прибутковими будинками, громадськими та культовими будинками. Протестантська Ціонськірхе, відкрита в 1873 році, поступово перестала вміщати число парафіян, що стрімко збільшується. Одна з її дочірніх громад перемістилася до Гефсиманської церкви, освяченої в 1893 році. Інша дочірня громада придбала у 1900 році земельну ділянку на Шенхаузер-алеї з житловим будинком, рестораном та кегельбаном, які були частково знесені, щоб розчистити місце для нового храму. Будівельні роботи почалися у жовтні 1905 року, а 6 травня наступного року у стіну вівтаря замурували на згадку свідоцтво про будівництво (нім. Bauurkunde). Церкву було зведено за проєктами трьох архітекторів — Августа Динклаге[de], Эрнста Паулюса[de], Олафа Лілле (нім. Olaf Lilloe)[6] та освячена 6 грудня 1908 року.
 |
|
 | ||
Реконструкція та будівельні перетворення, що почалися в 2008 році і розтягнулися на кілька років, зажадали значних інвестицій та суттєвої допомоги волонтерів[7][5].
В архітектурному відношенні храмовий комплекс типовий для цегляних церковних будівель, що будувалися на межі століть у північній Європі.
Вежа з дзвонами (нім. Kirchturm, Glockenturm) заввишки 75 метрів добре видно здалеку з різних точок зору. Дзвіниця має квадратну основу, на якій кріпиться опорний майданчик для восьмигранної надбудови з мідним куполоподібним завершенням, що вінчає її, ліхтарем і шпилем з хрестом[8][9].
У будівлю церкви ведуть три портали, над якими встановлені відреставровані скульптури з пісковика, що зображують чотирьох євангелістів.
Внутрішній простір церкви зверху замикає восьмикутний купол. Над головною залою підіймаються хори, їхні балюстради прикрашені рельєфами[8][9].
Прилеглий до дзвіниці гостьовий будинок (нім. Gasthaus) виходить на Шенхаузер-алеї. Бічні флігелі (північний та південний) розташовані у внутрішньому дворі. Гостьові будівлі обладнані всім необхідним для прийому тих, хто бажає на якийсь час поринути у монастирське життя. Фасади цих будівель прикрашені в стилі історизму з елементами неоготики, неоренесансу, необарокко та відлуннями романського стилю (нім. Rundbogenstil) — з декоративною аркою входу, з дворівневими бальконами, що виступають, і аркадами в галереях[7].
.JPG)
Розташований над вівтарем церковний орган було створено у Франкфурті-на-Одері у майстерні відомого межі XIX і XX століть Вільгельма Зауера. Орган має 2332 труби, 32 регістри, одну педальну клавіатуру і дві для гри руками. Потсдамська фірма ( нім. Alexander Schuke Potsdam Orgelbau ) в роки з 1953 по 1959 реставрувала інструмент, що змінило його гучання[8][9].
Три дзвони церкви, що мають дистанційне управління, важать 1200, 850 і 460 кілограмів. На них вижолоблені написи з четвертої книги Мойсея, котра мовить про благословення, даному Аарону[8][9]:
- Нехай благословить тебе Господь і збереже тебе;
- Господь світлим образом Своїм засяє над тобою і помилує тебе;
- Господь оберне до тебе твар Свою і дасть тобі мир.
Не лише парафіянам церкви, а й усім бажаючим надається можливість пожити деякий час у «міському монастирі»[10]. Потужні стіни захищають від метушні галасливого столичного життя. У внутрішньому дворі з садом, в інтер'єрах будівель комплексу створено умови для організації різноманітних зустрічей, бесід, семінарів та спільних свят. Десятирічний ювілей міського монастиря відзначили у серпні 2017 року великим святом з екскурсіями під час дня відкритих дверей, виставками, концертами та розважальною дитячою програмою [11] .
- Гефсиманська церква
- Ціонскірхе
- Каплиця Примирення
- Еммаускірхе
- ↑ а б в Kidok database
- ↑ Berlin cultural heritage database / Hrsg.: Senatsverwaltung für Stadtentwicklung und Umwelt
- ↑ Denkmale in Berlin. Segenskirche. stadtentwicklung.berlin.de. Процитовано 30 червня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(нім.) - ↑ Hier übernachten. stadtklostersegen. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019. [Архівовано 2019-06-30 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ а б Stadtkloster Segen Nord. stadtklostersegen.de. Процитовано 30 червня 2019.(нім.)
- ↑ а б Tag der offenen Tür im Stadtkloster Segen (нім.). gratis-in-berlin.de. Процитовано 30 червня 2019.
- ↑ а б Umbau & Renovierung (нім.). stadtklostersegen.de. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019. [Архівовано 2019-06-30 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Die Bau- und Kunstdenkmale der DDR, Berlin. Hrsg. Institut für Denkmalpflege im Henschelverlag, Berlin 1984; S.367-368(нім.)
- ↑ а б в г 100 Jahre Segenskirche Berlin Prenzlauer Berg. Ein Kirchen-ABC; Broschüre, Berlin 2006(нім.)
- ↑ Offene Kirche (нім.). stadtklostersegen.de. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019. [Архівовано 2019-06-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Großes Fest: 10 Jahre Stadtkloster Segen (нім.). ekbo.de. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 30 червня 2019. [Архівовано 2019-07-02 у Wayback Machine.]
