Координати: 50°32′41″ пн. ш. 26°32′04″ сх. д. / 50.54471° пн. ш. 26.53452° сх. д. / 50.54471; 26.53452

Церква Вознесіння Господнього (Бугрин)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Вознесіння Господнього
Церква Вознесіння Господнього
50°32′41″ пн. ш. 26°32′04″ сх. д. / 50.54471° пн. ш. 26.53452° сх. д. / 50.54471; 26.53452
Тип спорудихристиянська церква
РозташуванняУкраїна Україна, с. Бугрин, Гощанський район, Рівненська область
Кінець будівництва1876 р.
Стандіючий
Адресас. Бугрин, Рівненська область, Україна, 35442
ЕпонімВознесіння Господнє
Церква Вознесіння Господнього (Бугрин). Карта розташування: Україна
Церква Вознесіння Господнього (Бугрин)
Церква Вознесіння Господнього (Бугрин) (Україна)
Мапа
CMNS: Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі

Історія та архітектура

[ред. | ред. код]

Село Бугрин, Гощанського району вперше згадується в актах від 1545 р. За поданням М. Теодоровича церква Вознесіння Господнього побудована в 1867 р. на кошти прихожан за проектом арх. Пархоменка. Дерев’яна, простора, п’ятибанева, на кам’яному фундаменті, дахи покриті залізом.[1]

Храм знаходиться в центральній частині села на пагорбі та відіграє роль  висотної домінанти поселення. Свято-Вознесенська церква є однією з найбільших дерев’яних храмів Рівненщини. Об’ємна структура храму – дев’ятизрубний, досить рідкісний для даного регіону, завершений п’ятьма банями, чотири з яких розташовані над міжраменними зрубами і носять суто декоративний характер. Із західного боку прибудована триярусна дзвіниця, накрита наметовим дахом. Віконні отвори з півциркульним завершенням оздоблені сандриками кілевидної форми. В екстер’єрі церква має досить стриманий накладний декор у вигляді кутових лопаток, хвилястого фризу та декоративних лиштв на глухих барабанах бань. Виразний зразок храмового зодчества Волині кінця ХІХ ст. і вдалого застосування елементів неовізантійської та неоросійської стилістики.

Станом на 2015 р. верхи Свято-Вознесенської церкви покриті листовим металом синього кольору, первісні маківки з хрестами замінені на шаблонні елементи з імітацією позолоти. Стіни храму шальовані горизонтальною дошкою і пофарбовані у голубий колір з акцентуванням кутових лопаток, карнизної частини та вхідних частин більш насиченим відтінком.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии / Н.И. Теодорович. – Т. ІІ. – Почаев, 1890. – С. 703-704.

Див.також

[ред. | ред. код]