Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець)
| Церква Вознесіння Господнього | |
|---|---|
 | |
| 49°54′10″ пн. ш. 25°44′22″ сх. д. / 49.90278° пн. ш. 25.73944° сх. д. | |
| Тип споруди | церква  |
| Розташування |  Україна, Тернопільська область, Збаразький район, Вишнівець |
| Кінець будівництва | 1530 |
| Належність | ПЦУ |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
  Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець) (Україна)  Церква Вознесіння Господнього (Вишнівець) (Тернопільська область) | |
 | |
 Церква Вознесіння Господнього у Вікісховищі | |
Церква Вознесіння Господнього, або замкова церква — діюча мурована церква в смт Вишнівець (Збаразький район, Тернопільська область, Україна). Нині — парафіяльний храм, що входить до складу Вишнівецького благочиння ПЦУ Тернопільської єпархії ПЦУ.
Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 1907)[1].
Дарчі (фундуші) для церкви князі Вишневецькі написали в 1530-х роках.
Розташована на терасі в долині річки Горинь нижче замково-палацового комплексу. Церква збудована в 1530 р. Реставровувалась 1872 року.
У 1961—1980 роках, за совітів, частину церкви використовували як склад, частиною як тир. Церкву відбудовували в 1992 році силами місцевої громади.
У церкві були поховані батьки князя Єремії Вишневецького — Михайло Вишневецький та його дружина Раїна, донька господаря Молдавії Єремії Могили.[2] Перед своєю смертю князь Єремія наказував у заповіті вписати пункт, яким заборонялось руйнувати церкву.
Церква збудована у вигляді подовженого силуету з рваного вапняку. Однокупольна тридільна у плані, де послідовно з'єднані нартекс, подовжена нава з об'ємним средохрестям та з ґранованю апсидою утворюють гармонійний малюнок при яскраво вираженому оборонному характері побудови (масивні стіни, високо підняті над землею вузькі вікна-бійниці).
Пізнішою прибудовою є високий двох'ярусний обсяг дзвіниці під шатровим дахом, який завдяки невеликому ліхтарю над пресвітерів і центральному об'ємному куполу на світловому барабані зі здвоєними вікнами врівноважили разнооб'емную конструкцію в антуражі стародавніх хрестів цвинтаря.
- ↑ Лист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року.
- ↑ Яковенко Н. «Погреб тілу моєму вибираю с предки моєми»: місця поховань волинських князів у XV — середині XVII століть [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]. — С. 786.
- Мельничук Б. І. Вишнівець [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Мельничук Б., Уніят В. Вишнівець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 269. — ISBN 966-528-197-6.
- Мороз В. Вишнівець релігійний: старий і новий [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.] // Релігійно-інформаційна служба України (RISU). — 2015. — 4 серп.
- Wiśniowiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 615. (пол.)
