Перейти до вмісту

Церква Пресвятої Трійці (Красне)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква Пресвятої Трійці (Красне)

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняКрасне
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1806

CMNS: Церква Пресвятої Трійці у Вікісховищі

Церква Пресвятої Трійці в Красному — парафія і храм греко-католицької громади Гримайлівського деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Красне Чортківського району Тернопільської области.

Історія церкви

[ред. | ред. код]

Церква святої Трійці, мурована, збудована в 1806 році за кошти графині Чарторийської. Церква с. Красне завжди була матірною. У храмі є відреставрована в срібному окладі чудотворна ікона святого Миколая, перенесена до церкви зі скасованого василіанського монастиря.

Церква була постійно діючою.

Канонічна візитація парафії відбулася в 1901 році. Парафін має відпусти: 27 вересня — на свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього і 12 липня — на свято святих верховних апостолів Петра і Павла.

На території села є мурований костьол Святого Антонія, 1892 року забудови; фігури Матері Божої та Святого Яна (1868); встановлено пам'ятний хрест па честь скасування панщини у 1848 році (1868); пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у Другій світовій війні (1965); символічна могила УСС (1991)

У 1994 році виготовлено іконостас, який освятив тодішній генеральний вікарій Тернопільської єпархії о. митрат Василій Семенюк. У 1998 році Святу Місію на парафії провів о. Василі, Іванів, ЧНІ. У 2008—2009 роках церкву відремонтували. Новий розпис храму викопав Михайло Дирбавка.

Освячення інтер'єру храму і візитацію парафії здійснив архиєрей Бучацької єпархії владика Димитрій Григорак.

При парафії діє братство Апостольство молитви.

У власности парафії є проборство.

Парохи

[ред. | ред. код]

о. Йосиф Гамкевич (кінець XIX ст. — поч. XX ст.), о. Ковальчук (перед Першою світовою війною і до початку Другої світової війни), о. Степан Котик (з початку Другої світової війни і до 1968), о. М. Демешко, о. Басок з (1968), о. Євграф Ржапецький (з кінця 1970-х років до 1991), о. Зеновій Гончарик, о. Іван Копій, о. Олег Сарябун (з 7 липня 1992).

Джерела

[ред. | ред. код]