Церква Святого Миколая, Гребньово

Церква святого Миколая в Гребньові; Церковь святого Николая в Гребнёве
	Церква святого Миколая, вигляд від міста Фрязіно Церква святого Миколая, вигляд від міста Фрязіно
	55°56′57.65″ пн. ш. 38°04′52″ сх. д. / 55.9493472° пн. ш. 38.08111° сх. д.
Країна	Росія, Московська область
Місто	Гребньово неподалік Фрязіно
Тип будівлі	церква
Стиль	класицизм
Автор проєкту	Ігнатій Іванович Ольделлі (бл. 1795-1840) або Олександр Сергійович Кутєпов (1781-1855).
Будівельник	Ігнатій Іванович Ольделлі (?)
Засновник	родина Бібікових
Перша згадка	1816 р.
Початок будівництва	1817 р
Побудовано	прибудови в 1860-і рр.
	Основні дати:; 1817 — 1823 рр.
	Будівлі:; церква , дзвіниця, кам'яний паркан, палац, бічні флігелі, Парадна брама, залишки парку
Статус	Культурне надбання Російської федерації
Стан	церкви - задовільний, садиба поруйнована двома пожежами, остання пожежа 2013 р., стоїть пусткою
	Церква святого Миколая в Гребньові Церква святого Миколая в Гребньові (Росія)

Церква святого Миколая у Гребньові (рос. Церковь святого Николая в Гребнёве) — пам'ятка архітектури початку 19 ст. в колишній садибі Бібікових Гребньово, остання зі споруд садибного ансамблю доби класицизму.

Історія побудови

На земельній ділянці поряд колись стояла дерев'яна церква в ім'я Св. Миколая 1773 року побудови. До закінчення будівництва нового кам'яного храму в ім'я того ж святого дерев'яну церкву не чіпали. Дерев'яний храм розібрали лише за наказом архієпископа Філарета.

З архівних розшуків відомо, що 1816 року на роботу в багату садибу був запрошений архітектор Ігнатій Іванович Ольделлі (бл. 1795-після 1840). Молодий на той час архітектор брався вибудувати нову садибну церкву, а також дзвіницю та перебудови в садибних палаці і флігелях як зовні, так і в середині. Будівельний сезон розпочали вже влітку 1817 року.

Молодий архітектор не міг бути автором проекту нової садибної церкви через надто довершений зразок споруди. Та й документів, котрі би підтверджували авторство Ольделлі — не знайдено. Проект створив якийсь сторонній архітектор, а молодий архітектор лише втілював чужий і довершений задум (звична тогосчасна практика). Але дослідники розійшлися в думках щодо автора, запропоновані кандидатури — такі :

Андрій Вороніхін ((1759—1814) за думкою М. В. Дьяконова
Ігнатій Іванович Ольделлі (бл. 1795-після 1840)
Олександр Сергійович Кутепов (1781—1855), учень Доменіко Жилярді — за думкою В. Л. Снегирьова.

Опис споруди

За поземним планом — це симетричний восьмикутник. Навколо високої і широкої дзвіниці вибудована обхідна, гранчаста галерея. Відокремлена лише вівтарна частина зі сходу. Храм має вісім осей і вибудований як центричний, що має всі фасади головними. Функціонально головує лише західний фасад, практично однаковий за рішенням і формами з іншими.

Церква належить до місцевого московського типу храму «під дзвони», тобто коли дерев'яну чи кам'яну церкву вінчає дзвіниця з одною банею (замість традиційних п'яти). Архаїчний тип в садибі Гребньово був осучаснений використанням форм пізнього класицизму і детально проробленим пропорціонуванням. Кожний з чотирьох фасадів церкви прикрашають солідні чотириколонні портики. Висока дзвіниця має відкритий ярус для дзвонів, над яким розташований закритий додатковий поверх. Останній критий куполом з люкарнами і архітектурним ліхтариком. Лише останній має невелику цибулясту главку з хрестом. Велична дзвіниця стане головним висотним об'ємом усього садибного ансамблю.

По закінченню будівництва на земельній ділянці висадили дерева і створили садок.

Інтер'єр

Облаштуванню храму зовні і з середини приділили велику увагу. В період 1819-1821 рр. були потиньковані всі фасади та розпочаті декоративні роботи в інтер'єрі. Бенедикт Прокофійович Баринов створив 1821 року ікони для іконостаса. Ліплені деталі створив декоратор Тимофій Тимофійоич Рибаков, той, що працював у Доменіко Жилярді під час праці останнього по ремонту і відновленню споруди старого приміщення Московського університету на вулиці Моховая навпроти Кремля. Рельєфи на фасаді на теми Нового і Старого заповітів створив скульптор Гавриил Тихонович Замараев (1758—1823) до 1841 року. Ще 1818 року будівельний майдан і садибу відвідав сам Доменіко Жилярді (1785—1845). Згодом він брав участь в створенні пишної декорації інтер'єру в стилі ампір.

Джерела і посилання

http://trojza.blogspot.ru/2013/12/blog-post_8995.html (детальна історія за блогом trojza.blogspot.com.)

Ильин М. А. Подмосковье. Книга-спутник по древним подмосковным городам, сёлам и старым усадьбам (XIV—XIX вв.). — М., 1973, с. 51-52.
Кириченко Е. И. Михаил Быковский. — М., 1988, с. 11.
Полное собрание резолюций Филарета, митрополита Московского. Т. 1. — М., 1903, № 548, с. 281.
Erman Adolf. Travels in Siberia. — Philadelfia, 1850. P. 84-85.
Иванов В. И. Подмосковные места. — М., 1967, с. 150.
Подмосковье. Памятные места в истории русской культуры XIV—XIX веков. — М., 1955, с. 299.

Див. також