Координати: 46.171928° пн. ш. 30.374793° сх. д. / 46° пн. ш. 30° сх. д. / 46; 30

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

 пам'ятка архітектури (національного значення)

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського
46.171928° пн. ш. 30.374793° сх. д. / 46° пн. ш. 30° сх. д. / 46; 30
КраїнаУкраїна Україна
МістоБілгород-Дністровський Одеської області
КонфесіяУкраїнська православна церква Московського Патріархату
ЄпископствоОдеська та Ізмаїльська єпархія
Типцерква
Початок будівництваXIV ст.
ПобудованоXIX ст.
Статус Пам'ятка архітектури національного значення України
Станзадовільний
Адресавул. Шабська, 116, м. Білгород-Дністровський

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського. Карта розташування: Україна
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського — пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 1466) XIV–XIX ст. Адреса: Вулиця Шабська, 116.

Історія

[ред. | ред. код]

Підземна церква Іоана Сучавського зведена над колодязем, на місці, де, за переказами, в 1330 році стратили молдавського купця Іона, який відмовився прийняти мусульманство.[1] За іншою легендою, святий великомученик Йоан Сучавський за часів перебування в Аккермані користувався водою з джерела на місці церкви.[1] Вода в джерелі вважається цілющою, а сама церква — місцем, у якому збираються паломники. Заснована церква була у 14 столітті, а сучасного вигляду набула у 19-му.

Споруда зального типу, прямокутна в плані 5.5 на 3 м, висотою 3 м, орієнтована за віссю північ-південь. Із заходу примикає до вапняної скелі. Три інші стіни та напівциркульний звід складені з добре підігнаних блоків тесаного вапняку на вапняному розчині. До рівня шалиги зводу споруда знаходиться в землі, вхід через проріз, обкладений каменем з північного боку, до нього ведуть кам'яні сходи з 10 сходинок. У східній стіні є два напівциркульні невеликі віконні отвори, що служили джерелом природного освітлення. У південно-східному куті споруди знаходиться прямокутний у плані колодязь[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Аккерман и его окрестности. Путеводитель и справочная книга по Аккерману и Аккерманскому уезду на 1895 г, 1894
  2. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985
  • Аккерман и его окрестности. Путеводитель и справочная книга по Аккерману и Аккерманскому уезду на 1895 г, 1894