Церква Сурб Аствацацин (Великі Сали)
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (листопад 2019) |
| Церква Сурб Аствацацин | |
|---|---|
 | |
| 47°23′33″ пн. ш. 39°41′29″ сх. д. / 47.3925° пн. ш. 39.69139° сх. д. | |
| Країна |  Росія |
| Розташування | Великі Сали, Ростовська область |
| Конфесія | Вірменська апостольська церква |
| Тип | храм |
| Стиль | неокласицизм |
| Дата заснування | 1867 |
| Початок будівництва | 1860 |
| Побудовано | 1867 |
| Сайт | http://kohram.pravorg.ru |
  Церква Сурб Аствацацин Церква Сурб Аствацацин (Ростовська область) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Церква Сурб Аствацацин (рос. Церковь Сурб Аствацацин) — храм у селі Великі Сали, М'ясниковський район, Ростовська область. Належить до Вірменської апостольської церкви, Ново-Нахічеванська і Російська Єпархія Вірменської Апостольської Церкви.
Адреса: Росія, Ростовська обл., Мясниковского район, с. Великі Салы, вул. Леніна.
Згідно з указом імператриці Катерини Другої від 9 березня 1778 року, що стосується переселення вірмен на Дон, їм дозволялося будівництво церков і проведення в них обрядів за національними законами і звичаями, підкоряючись тільки Эчмиадзинскому католікосу — Верховному патріарху всіх вірмен. Переїхавши на нові землі, вірмени почали зводити церкви.
У 1848 році парафіяни села Великі Салы, серед яких були і вірмени, вирішили побудувати цегляну церкву. У 1860 році розпочалося її будівництво. У 1867 році церква була побудована. Проект церкви в Нових Салах був зроблений Таганрозьким архітектором Муратовим. Проект церкви затвердив Католікос Всіх Вірмен Нерсесом V (1843-1857). Після його смерті сприяння будівництву надавав Католикос Матевос I (1858-1865). Після закінчення будівництва в 1867 році Католикос Геворк IV (1866-1882) освятив церкву. У 1938 році церква була закрита, частина її майна продавали через місцевий магазин.
У роки Великої Вітчизняної війни церква сильно постраждала, а її будівля колгосп використовував під зерносховище. До кінця війни в 1945 році церква знову стала діючою. У селі 3 травня 2001 року була зареєстрована релігійна організація «Церква Сурб Аствацацин». У цьому ж році почалося відновлення будівлі церкви, до 2003 року був відновлений купол і частина стіни церкви. Парафіяни знайшли і повернули до храму частково загублені після війни Образу Святих і церковне начиння. У 2008 році церква Сурб Аствацацин була повністю відновлена. 7 вересня цього року Верховний патріарх і Католікос всіх вірмен Гарегін II освятив церкву.
26 вересня 2011 року в селі була увічнена пам'ять жертв репресованих священнослужителів храму і вчителів парафіяльної школи церкви Сурб Аствацацин. У селі їм був споруджений меморіальний пам'ятник — хрест.
Особливістю архітектури будівлі церкви є відсутність портиків перед північним і південним фасадами, як і виступає на східному фасаді вівтарної апсиди. Подовжений західний рукав храму надає будівлі форму грецького хреста. На західній стіні інтер'єру перебували неширокі дерев'яні хори, відсутні на сьогоднішній день. Інтер'єр церкви в свій час був розписаний фресками, які на сьогоднішній день втрачено. Дзвіниця своїми розмірами і висотою підпорядкована об'єму церкви.
У 2004 році висвячений у сан священика і призначений настоятелем церкви Сурб Аствацацин.
- Вартанян В. Г., Казаров С. С. Армянская-Апостольская Церковь на Дону // Ростов н/Д., 2001.
- Халпахчьян О. X. Архитектура Нахичевани-на-Дону // Ер. 1988/
- Российская и Ново-Нахичеванская епархия Армянской Апостольской Церкви. Исторический путь. М., 2013
- Большие Салы. Церковь Сурб Аствацацин [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Церковь Сурб Аствацацин (Большие Салы, Ростовская область, Россия) [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Донские храмы [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.]