Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Маріуполь)
.jpg)
Церква Успіння пресвятої Богородиці в Маріуполі — церква, побудована у 1780 році на Спасо-Дем'янської площі, на перетині вулиці Куїнджі і бульвару Шевченка.
Дерев'яну церкву побудував близько 1780 року митрополит Ігнатій. Через 14 років дерев'яна будівля занепала. Довелося її знести. На її місці була побудована кам'яна будівля, освячена в 1804 році. Греки-переселенці побудували її з червоної цегли та з дерев'яним куполом. Знову освятили в 1887 році. У церкві Успіння пресвятої Богородиці була особливо шанована ікона Одигітрії), привезена греками з Криму. Вона вважалася чудотворною іконою. Протягом року з різних куточків країни до неї приходило багато паломників. На свято Одигітрії 15 серпня збиралося багато віруючих. Відтак церкву можна було збудувати лише «за кошти прихожан».
Як зазначено в старих джерелах: «Крім грошей паломники дарували багато цінностей, сережки, золоті та срібні монети, браслети» та інші речі, які вішали на ікону. Зібрані таким чином речі були продані, але самоцвіти залишилися, і черниці використовували ці самоцвіти для вишивання ризи ікони. Таким чином, цей халат був «вишитий перлами, місцями рідкісного розміру, усіяний діамантами, блискітками та іншим дорогоцінним камінням»[1][2] Церква була знаменита своїми чудодійними реліквіями і тим, що в ній хрестили Архипа Куїнджі. Знаменитий митець пізніше тут обвінчався з Вірою Леонтіївною Кечеджи-Шаповаловою, а потім заповів храму 10 тис. рублів на церковну школу. За вказівкою радянської влади у 1936 році церкву підірвали. На місці підірваної у 1936 році Вознесенської церкви збудовано середню школу. Від Храму Різдва Богородиці залишився тільки пам'ятний камінь.
На момент спорудження цієї церкви в 1887 році було два маріупольських міських архітекторів, які могли проектувати і будувати святиню:
- Самуїл Йосипович Бер (укр. Самуїл Йосипович Бер (1854—1905), здобув освіту в Петербурзі, не пізніше 1883 року виїхав до Хабаровська, де працював архітектором і рабином.
- Адольф Густавович Емерік (укр. Адольф Густавович Емерік)
- ↑ Мариуполь и его окрестности. Charadžaev. 1892.: «… вишита з перлів, місцями перли рідкісної величини, і обсипана діамантами, алмазами та іншими дорогоцінними каменями … Прочани жертвують, крім грошей, безліч коштовних речей, наприклад, каблучок, сережок, золотих і срібних монет, браслети і інше, які тут же на ікону і вішаються. Зібрані таким чином речі продавалися, а камені залишалися, і з цих каменів черниці вишили багатющу ризу».
- ↑ Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века. Рената. 2008.