Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сар'я)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці | |
---|---|
55°54′54.72″ пн. ш. 27°53′13.2″ сх. д. / 55.91520° пн. ш. 27.88700° сх. д. | |
Тип споруди | костел і православний храм |
Сучасний статус | переданий православній церкві |
Розташування | Білорусь, Сар'я |
Архітектор | Густав Шахт |
Інженер | Густав Шахт |
Засновник | Ігнатій Лопатинський |
Перша згадка | 1852 |
Початок будівництва | 1852 |
Кінець будівництва | 1857 |
Стиль | неоготика |
Належність | католицька церква |
Єпархія | Полоцька і Глибоцька єпархія |
Стан | задовільний |
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі |
Церква Успіння Пресвятої Богородиці — неоготична церква в селі Сар'я, Сар'янська сільська рада, Верхньодвінський район, Вітебська область. Пам'ятка архітектури середини XIX століття, один з найвиразніших неоготичних храмів Білорусі, побудований з червоної цегли. У народі прозваний кам'яний кристал або кам'яне мереживо. Будувався як католицький костел, переданий православній церкві.
Церква внесена до Державного списоку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь як пам'ятка сакрального зодчества республіканського значення.
Костел зведений у середині XIX століття шляхтичем Ігнатієм Лопатинським, колишнім землевласником, в пам'ять про молоду дружину Марію. Ігнатій хотів бачити храм уособленням її краси та виразом всієї глибини почуттів. Як архітектурний стиль була обрана модна в ті часи неоготика («вікторіанський стиль»).
У 1865 році костел був конфіскований царською владою «за пишність» і переданий православним. У 1935 році храм був закритий, після Другої світової війни будівля використовувалася як склад, пізніше — як розважальний заклад. Наприкінці 1980-х років храм частково реконструйований, але відновлений не до кінця. У 1989 році храм повернули католикам, але в 1990 році храм був знову переданий православній парафії Успіння Пресвятої Богородиці (на 2009 рік налічувала 600 осіб). За рік в церкві відновилися богослужіння. Настоятель храму — протоієрей Василь Стреха.
Стан на 2009 рік: зруйнована дзвіниця, втрачені фрагменти зовнішнього вигляду будівлі у верхній частині, потьмяніла цегла.
Стан на 2013 рік: реставраційні роботи завершилися, встановлено новий вівтар, демонтовано верхнє перекриття, біля храму встановлено пам'ятник святим Петру і Февронії.
Церква являє собою однонефну базиліку, прямокутну в плані, з апсидою і двома невеликими різницями. Композиція головного фасаду ступінчаста. Центральну частину виділяють портал, завершений вимпергами з розеткою в центрі, і 5-гранні контрфорси з пінаклями. Аналогічні пінаклі і на кутових контрфорсах. Стрілчасті віконні прорізи прикрашені архівольтам . Всередині основне приміщення перекрито хрестовими перекриттями, вони оформлені ліпними нервюрами. Дві колони підтримують хори з арковою балюстрадою.
-
Деталі фасаду
-
Деталі фасаду
-
Деталі фасаду
-
Деталі фасаду
-
Деталі фасаду
-
Загальний вигляд
-
Інтер'єр
-
Інтер'єр
-
Інтер'єр
-
Малюнок Наполеона Орди, XIX ст.
-
XIX ст.
-
«Nasze kościoły», 1914
- Хмяльніцкая Л. На Белай Русі, у Сар'і. СПб — Мн, «ВИРД», 2001
- «Cap'еўскі касцёл»//Архітэктура Беларусі. Энцыклапедычны даведнік". Мінск, «Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі», 1993 год. ISBN 5-85700-078-5. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]