Церква воздвиження Святого Хреста (Зельзін)

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = скасований = CoordScale = lon_min =
Церква воздвиження Святого Хреста; біл. Церква воздвиження Святого Хреста
	Зельзінська церква Зельзінська церква
	52°54′13.07″ пн. ш. 24°42′3.25″ сх. д. / 52.9036306° пн. ш. 24.7009028° сх. д.
Країна
Село	Зельзін
Конфесія	православ'я
Єпископство	Берестейська та кобринська єпархія
Тип	православний храм
Тип будівлі	церква
Стиль	еклектика
Дата заснування	1878
	Церква воздвиження Святого Хреста Церква воздвиження Святого Хреста (Білорусь) Церква воздвиження Святого Хреста Церква воздвиження Святого Хреста (Берестейська область)
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Воздвиження Чесного Хреста.

Церква воздвиження Святого Хреста (біл. Крыжаўзвіжанская царква) — чинна церква у Зельзіні Берестейської єпархії, збудована в 1878 році. Храм — пам'ятник еклектичної архітектури, охороняється державою.

Історія

Перша церква у Зельзіні була побудована в 1420-1430-х роках. Як свідчать джерела, її будівництво відбувалося з ініціативи княгині на місці, де вона ледве не загинула на болоті, але була врятована мисливцями, що вчасно прийшли на допомогу.

Нова Хрестовоздвиженська церква була побудована у XIX столітті на землях приходського кладовища. Зі старої церкви в неї перенесли особливо важливий для місцевих жителів образ Божої матері та дубовий хрест.

У 1900 році на кошти священика Антонія Радкевича біля церкви було збудовано муровану каплицю, освячену на честь святих віленських мучеників Антонія, Яна та Євстаха.

У 1962 році, за розпорядженням радянської влади, церкву відлучили під сільський клуб. Церковне приладдя та ікони перевезли у лисківську церкву, частину церковних книг — у ружанський костел. Однак будівля церкви, яка потребувала ремонту, не була пристосована для використання як клуб, і директор місцевої школи Шиманський використовував храм як стрілецький тир для учнів.

У 1963 церква була знищена пожежею^[1], залишилися лише кам'яні стіни.

На початку 90-х років почалося відновлення церкви. З допомогою місцевих колгоспів будинок був відреставрований фактично за рік. У 1994 році (за іншими джерелами — у 1995^[1]) церква була освячена митрополитом Філаретом, патріаршим екзархом усієї Білорусі. У 1995 році було придбане усе необхідне церковне приладдя, впорядкована церковна територія, а також відновлена капличка на честь святих віленських мучеників.

Першим настоятелем церкви після радянської доби став священник Ігор Мрихін.

Архітектура

Церква була побудована з каменю, накрита білою бляхою.

Основа має прямокутну форму, покриту двохсхильним дахом. Біля входу розміщується дерев'яний притвор, до апсиди з північного боку примикає ризниця.

Іконостас кам'яний, оштукатурений з двох боків. У декорі використано фризи, пілястри, аркові обойми царських воріт та бокових дверей.

На осі церкви стоїть кам'яна двоярусна дзвіниця, дзвін для якої подарував російський цар Олександр ІІ.^[1]

Настоятелі

Антоній Радкевич (помер 13 січня 1901 року)
Кирило Турцевич
Василь Байчик (до 1953 року)^[2]
Ігор Мрихін

Примітки

↑ ^а ^б ^в Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Це незавершена стаття про церковну будівлю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[saborby-1] а ^б ^в Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[2] [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[1]

[2]