Перейти до вмісту

Церква святого архістратига Михаїла (Данилівці)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква святого архістратига Михаїла (Данилівці)

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняДанилівці
КонфесіяУГКЦ

Церква святого архістратига Михаїла в Данилівцях — парафія і храм греко-католицької громади Озернянського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Данилівці Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви

[ред. | ред. код]

Відомо, що церкву в селі Нище Тернопільського району збудовано в XVII ст. У 1715 році її викупили мешканці Данилівців, які своєї церкви не мали. На стіні всередині храму є напис: «Храм св. Архистратига Михаїла збудований в с. Нище і перевезений в Данилівці 1715 року. Притвір добудований 1928 року. З ласки Божої, щедрими пожертвами парафіян храм розмальований Р. Б. 1998».

У першій третині XX століття парафія і храм у Данилівцях були дочірніми від парафії і церкви в селі Осташівці. У 1930-х роках дерев'яну церкву перекрили бляхою. У 1935—1945 роках храм було пошкоджено, згодом відремонтовано, розписав художник Володимир Рейтар з Осташівців. У 1990 році нові розписи зробив виходець з села Богдан Баліцький, який проживає у Львові. У 2006 році навколо храму парафіяни відтворили Хресну дорогу.

У 2012 році церкву ззовні було обшито фальбрусом завдяки щирій пожертві вихідця із села Данилівці, а зараз мешканця села Озерна, Сергія Шамро.

Після реконструкцій церква в Данилівцях ззовні більше нагадує недавно збудовану, аніж найдавнішу, як і храм у селі Бзовиця на Зборівщині.

До 1946 року парафія і храм належали УГКЦ, у 1946—1990 роках — РПЦ, з 1990 року вони — знову в лоні УГКЦ.

Діють припарафіяльні: братство Матері Божої Неустанної Помочі, спільнота «Матері в молитві», Марійська дружина.

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Володимир Пиж (1980-ті роки),
  • о. Йосип Янішевський,
  • о. Іван Колодій,
  • о. Михайло Вересюк (3 місяці),
  • о. Омелян Кобель (два роки),
  • о. Василь Прокопів (4 роки),
  • о. Мирослав Гордійчук (1995—2003),
  • о. Михайло Пошва (2003),
  • о. Петро Половко (вісім місяців),
  • о. Микола Джиджора (з 4 вересня 2003).

Джерела

[ред. | ред. код]