Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Циклі́чний многогра́нник — опуклий многогранник , вершини якого лежать на кривій
t
↦
(
t
,
t
2
,
…
,
t
d
)
{\displaystyle t\mapsto (t,t^{2},\dots ,t^{d})}
в
R
d
{\displaystyle \mathbb {R} ^{d}}
.
Нехай
x
(
t
)
=
(
t
,
t
2
,
…
,
t
d
)
∈
R
d
{\displaystyle \mathbf {x} (t)=(t,t^{2},\dots ,t^{d})\in \mathbb {R} ^{d}}
і
t
1
<
t
2
<
⋯
<
t
n
{\displaystyle t_{1}<t_{2}<\dots <t_{n}}
.
Опукла оболонка
n
{\displaystyle n}
точок
x
(
t
1
)
,
x
(
t
2
)
,
…
,
x
(
t
n
)
{\displaystyle \mathbf {x} (t_{1}),\mathbf {x} (t_{2}),\ldots ,\mathbf {x} (t_{n})}
називається
d
{\displaystyle d}
-вимірним циклічним многогранником з
n
{\displaystyle n}
вершинами і далі позначається
C
(
n
,
d
)
{\displaystyle C(n,d)}
.
Критерій Гейла: Нехай
T
=
{
t
1
,
t
2
,
…
,
t
n
}
{\displaystyle T=\{t_{1},t_{2},\dots ,t_{n}\}}
, і
T
d
⊂
T
{\displaystyle T_{d}\subset T}
— підмножина з
d
{\displaystyle d}
елементів. Гіпергрань у
C
(
n
,
d
)
{\displaystyle C(n,d)}
відповідає
T
d
{\displaystyle T_{d}}
тоді й лише тоді , коли між будь-якими двома сусідніми числами в
T
d
{\displaystyle T_{d}}
лежить парне число чисел
T
{\displaystyle T}
.
Будь-які
⌊
d
2
⌋
{\displaystyle \lfloor {\tfrac {d}{2}}\rfloor }
вершин
C
(
n
,
d
)
{\displaystyle C(n,d)}
утворюють грань.
Зокрема, будь-які дві вершини 4-вимірного циклічного многогранника з'єднані ребром.
Число
i
{\displaystyle i}
-вимірних граней у
C
(
n
,
d
)
{\displaystyle C(n,d)}
при
0
≤
i
<
⌊
d
2
⌋
{\displaystyle 0\leq i<\lfloor {\frac {d}{2}}\rfloor }
дорівнює
(
n
i
+
1
)
{\displaystyle {\binom {n}{i+1}}}
.
Використовуючи тотожності Дена — Сомервіля , можна знайти число граней старших розмірностей.
Для будь-якого
k
{\displaystyle k}
серед усіх
d
{\displaystyle d}
-вимірних многогранників з
n
{\displaystyle n}
вершинами циклічні многогранники мають найбільше число
k
{\displaystyle k}
-вимірних граней.