Цикл Ленуара
Цикл Ленуа́ра (англ. Lenoir cycle) — термодинамічний цикл, що описує робочі процеси низки двигунів внутрішнього згоряння, різного конструктивного виконання та призначення, до яких належать:
- історично перший роботоздатний двигун внутрішнього згоряння, запатентований[1] у 1859 р. бельгійським винахідником Жаном Жозефом Етьеном Ленуаром, на честь якого цикл отримав свою назву;
- теплові ракетні двигуни;
- безклапанні пульсуючі повітряно-реактивні двигуни;
- газотурбінні двигуни внутрішнього згоряння, що працюють без доступу атмосферного повітря, на ракетному пальному, (однокомпонентному, наприклад, перекису водню, або двокомпонентному, що складається з пального і окислювача), наприклад, турбіни двигунів торпед, турбонасосних агрегатів рідинних реактивних двигунів тощо.
Ідеальний цикл Ленуара складається з трьох термодинамічних процесів[2]:
- 1—2 ізохорне нагрівання робочого тіла;
- 2—3 ізоентропійне розширення;
- 3—1 ізобарне охолодження.
Для випадку ідеального газу за типового циклу Ленуара перший такт (1-2) передбачає підведення теплоти при постійному об'ємі. Відповідно до першого закону термодинаміки:
- .
На цьому такті робота не виконується тому що об'єм залишається сталим:
І за умови сталого об'єму теплоємність ідеального газу:
- ,
де R — універсальна газова стала ідеального газу;
- k — показник адіабати (k = 1,4 для повітря приблизно). Тиск після підведення тепла може бути обчислена з рівняння стану ідеального газу:
Другий такт (2-3) включає зворотне адіабатичне розширення робочого тіла до досягнення початкового тиску. Процес може бути описаний відповідно до другого закону термодинаміки наступним чином:
- ,
де для умов перебігу цього такту. Рівняння перший закон термодинаміки набуде вигляду для цього випадку розширення: оскільки для адіабатичного процесу: .
На останньому такті (3-1) відбувається охолодження до початкової температури при постійному тиску. З першого закону термодинаміки можна знайти: .
З визначення роботи: , буде витрачена наступна кількість теплової енергії за цей такт: .
В результаті, можна визначити відведене тепло як: з визначення теплоємності ідеального газу при сталому тиску: .
Загальна фективність циклу Ленуара визначається корисною роботою від підведеної теплової енергії за цикл і дорівнює . Слід відзначити, що корисна робота виконується під час такту розширення (2-3) і частина енергії втрачається під час такту охолодження (3-1).
Термічний коефіцієнт корисної дії ідеального циклу Ленуара можна обчислити з використанням одного з наведених нижче еквівалентних рівнянь:
- ,
де — ступінь розширення;
- — показник адіабати для робочого тіла.
Цією формулою зручно користуватись для визначення ККД поршневого двигуна Ленуара, оскільки параметр легко визначається з геометрії й кінематики вузла циліндр-поршень двигуна.
- ,
тут — ступінь підвищення тиску.
Ця формула найчастіше використовується для розрахунку ККД реактивних і газотурбінних двигунів, що працюють за циклом Ленуара.
- ↑ Brevet n. 43,624 Moteur à gaz et à air dilaté, January 24, 1860 (Institut National de la Propriété Industrielle)
- ↑ Ic Engines – V. Ganesan – Google Books. Books.google.co.uk. Процитовано 4 квітня 2013.
- Швець І. Т. , Кіраковський Н. Ф. Загальна теплотехніка та теплові двигуни. — К.: Вища школа, 1977. — 269 с.
- Корець, М. С. Машинознавство: Основи гідравліки та теплотехніки. Гідравл.машини та теплові двигуни: навч.посіб.для студ. / М. С. Корець. — К: Знання України, 2001. — 448 с. — ISBN 966-618-153-3
- Жележко Б. Е. и др. Термодинамика, теплоотдача и двигатели внутреннего сгорания. — Минск: Высшая школа., 1985. — 271 с.
- R.K.Rajput A Textbook of Internal Combustion Engines (англ.)