Цингер Микола Якович

Микола Якович Цингер
Микола Якович Цингер
Николай Яковлевич Цингер
Народився	19 квітня (1 травня) 1842; Москва
Помер	16 жовтня 1918 (76 років); Петроград
Поховання	Волковський цвинтарd
Країна	Російська імперія
Діяльність	картограф, астроном
Alma mater	1-ий Московський кадетський корпус; Артилерійська академія
Галузь	астрономія, геодезія, картографія
Заклад	Пулковська обсерваторія; Казанський університет
Посада	генерал-лейтенант
Вчене звання	професор
Членство	Петербурзька академія наук
Військове звання	генерал-лейтенант
Відомий завдяки:	засновник російської геодезичної школи
Брати, сестри	Vasili Yakovlevich Zingerd
	Цингер Микола Якович у Вікісховищі

Микола Якович Цингер (рос. Николай Яковлевич Цингер; 1 травня 1842(18420501) — 16 жовтня 1918) — російський астроном, геодезист і картограф, професор, член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (1900), один з керівників Російського географічного товариства; генерал-лейтенант. Засновник російської геодезичної школи.

Микола Якович Цингер — молодший брат Василя Яковича Цингера (1836-1907), математика, ботаніка, професора Московського університету, президента Московського математичного товариства.

Життєпис

Виховувався в 1-му Московському кадетському корпусі. 16 червня 1860 почав службу в 1-му Гренадерському стрілецькому батальйоні. Закінчив в 1863 артилерійську академію, в 1870 — Академію Генерального штабу. У 1863-1866 — репетитор математики в 1-му Московському кадетському корпусі. 31 жовтня 1863 переведений в лейб-гвардії 2-у артилерійську бригаду, а через рік, до 1866 проходив службу в полегшеній артилерійській бригаді, де з 1865 стає бригадним ад'ютантом штабу 7-ї кінно-артилерійської бригади. З 17 жовтня 1866 по 1870 — у Геодезичному відділенні Миколаївської академії Генерального штабу і в Пулковській обсерваторії. Під час проходження практики в Пулково провів дослідження «Про особисті помилки в астрономічних спостереженнях». 28 листопада 1870 переведений в Корпус військових топографів у розряд геодезистів. З 1870 по 1872 перебував при Військово-топографічному відділі Головного управління Генерального Шттаба, де був відряджений на нівелювання і зйомку Балтійської залізниці. У 1872-1883 працював ад'юнкт-астрономом у Миколаївській Головній астрономічній обсерваторії (Пулковській), з 1884 — професор практичної астрономії і вищої геодезії Миколаївської академії Генерального штабу.

Розробив спосіб визначення часу за висотами зірок (Записки Академії наук, СПб, 1874). У 1875 брав участь визначенні різниці довгот Варшави і Пулково. Виконував дослідження в області гравіметрії: «Спостереження над гойданнями поворотних маятників російського академічного приладу», «Спостереження сили тяжіння на океанах і значення їх у питанні про фігуру Землі», «Про новий спосіб градусних вимірів і спостережень сили тяжіння на підставі гіпотези ізостатичної будови земної кори». Виконав цікаві дослідження з математичної картографії — «Про зображення еліпсоїдальної земної поверхні на кулі із збереженням площ або ж подоби нескінченно малих фігур» та інші. 15 жовтня 1883 відрахований з Корпусу військових топографів і переведений у Миколаївську академію генерального штабу, де перебував до 1905. Одночасно з 1884 — професор Морської Миколаївської академії.

У 1885 проведений у генерал-майори, а в 1896 отримав чин генерал-лейтенанта. Звільнений з військової служби 24 квітня 1905.

З 1899 — доктор астрономії Казанського університету. З 1900 — член-кореспондент Петербурзької Академії наук. З 1905 і до 1917 — один з керівників Російського географічного товариства (голова Відділення математичної географії). Голова Російського астрономічного товариства в 1914-1915 роках. Опублікував більше 30 наукових робіт. Вів велику педагогічну діяльність, багато зробив для поширення в Росії геодезичних та астрономічних знань.

Вніс своїми працями істотний внесок у розвиток вищої та нижчої геодезії, практичної і теоретичної астрономії, картографії та теорії помилок. Значний інтерес представляють його дослідження доцільності використання на точних нівелюваннях нівелір-теодолітів, вивчення рефракції в приземному шарі повітря. Підготував і видав низку підручників: у 1898 «Курс вищої геодезії», в 1899 «Курс астрономії, частина теоретична» (перевиданий у 1922), і в 1915 «Курс астрономії, частина практична» (перевиданий у 1924).

У 1874 запропонував спосіб визначення поправки годинника зі спостережень двох зірок на рівних висотах, який отримав назву «метод Цингера» (або «метод пар Цингера»). Оскільки цей спосіб відрізняється простотою спостережень і високою точністю, він набув широкого розповсюдження. З 1926 Астрономічний інститут в Ленінграді видавав «Ефемериди пар Цингера» для практичного застосування цього методу.

Нагороджений орденами Св. Анни 3-й ст. (1872) і 1-й ст. (1902), Св. Станіслава 2-й ст. (1878) і 1-й ст. (1891), Св. Володимира 4-го ст. (1880) і 3-й ст. (1888; за вислугу 25 років на педагогічних посадах), а також відзнакою за бездоганну 40-річну службу (1903).

Похований на Волковському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

Іменем Цингера названий хребет на Шпіцбергені і мис на острові Більшовик в архіпелазі Північна Земля, а також кратер на Місяці.

Наукові праці

«Об определении времени по соответствующим высотам различных звезд» (1874)
«Курс высшей геодезии» (1898)
«Курс астрономии. (Часть теоретическая)»^{[недоступне посилання з травня 2019]} (1922)
«Курс астрономии. (Часть практическая)» (1915)

Посилання

Ганьшин В. Н. Николай Яковлевич Цингер — геодезист, астроном и картограф. — М.: 1960. — 114 с.
Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Цингер Николай Яковлевич. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
Королёв А. Г. Династия учёных Цингер (Перевірено 2 листопада 2009)
Цингер Василий Яковлевична сайте «Немцы России»^{[недоступне посилання з травня 2019]} (Перевірено 19 квітня 2012)