Перейти до вмісту

Цинклер Володимир Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Володимир Цинклер
Володимир Цинклер
Володимир Цинклер
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Борисович
(Вельвель Берович) Цинклер
Народження 9 вересня 1937(1937-09-09)
  Петрівка, жудець Четатя-Албе, Румунське королівство
Смерть 22 березня 2016(2016-03-22) (78 років)
  Кишинів, Молдова
Прізвисько Золота ніжка
Громадянство СРСР СРСР
Молдова Молдова
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1951—1955 СРСР «Буревісник» (Кишинів)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1956—1966 СРСР «Авинтул» 182 (28)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1969—1970
1972
1986 		СРСР «Молдова»
СРСР «Колхіда»
СРСР «Ністру»
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «Трудова слава» (Молдова)
Орден «Трудова слава» (Молдова)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Борисович Цинклер (рос. Владимир Борисович Цинклер, рум. Vladimir Țincler; в період виступів за команду «Буревісник» був відомий як Вельвель Цинклер[1] нар. 9 вересня 1937, Петрівка, жудець Четатя-Албе, Румунське королівство — пом. 22 березня 2016, Кишинів, Молдова) — радянський молдавський футболіст і тренер. Заслужений тренер Молдавської РСР[2][3][4].

Виступав за команду «Буревісник»/«Молдова»/«Авинтул» (нині — «Зімбру», мав прізвисько «Золота ніжка»)[5].

Ранні роки та футбольна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вельвель (Велвл) Цинклер народився в бессарабському селі Петрівка (нині Тарутинського району Одеської області України), в сім'ї закрійника. У роки румунської окупації під час Німецько-радянської війни разом з батьками і старшим братом був інтернований у Кишинівському гетто, потім — гетто «Печора» в Трансністрії[6]. Після звільнення жив у Кишиневі, з 1951 року грав у юнацькій команді клубу «Буревісник».

У 1955 році почав виступати нападаючим за команду «Буревісник», разом з якою дев'ять років поспіль виступав у вищій лізі і входив до списку 33-х найкращих футболістів СРСР; до 1966 року був капітаном команди. Провів 182 гри у Вищій лізі чемпіонату СРСР[7]. Першим з футболістів Молдови отримав звання майстра спорту СРСР.

Тренерська діяльність

[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри розпочав тренерську діяльність. З 1967 року був тренером команди «Молдова»/«Ністру», в тому числі й головним тренером (1969—1970); старшим тренером у кишинівському центрі олімпійського резерву. У 1972 році самостійно тренував «Колхіда» (Поті). У 1991 році був асистентом головного тренера клубу «Тигина-Апоел». Очолював комратському команду «Буджак» (1992—1993) і кишинівський «Конструкторул», працював у клубі «Зімбру» (останні роки був директором музею клубу)[8][9][10], залишив команду в 2012 році. У 2014 році Володимира Цинклера разом із низкою інших авторитетних молдовських тренерів (зокрема Петром Комендантом, Василем Толоконниковим і Валентином Гарштя) до комісії з розслідування підозр на договірні матчі.[11]

Опублікував книгу спогадів «Живу футболом» (2010)[12][13]. Член виконавчого комітету Федерації футболу Молдови[14]. Голова молдовської республіканської Асоціації колишніх в'язнів гетто й нацистських концтаборів[15][16]. Кавалер ордена «Gloria Muncii».

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Перша дружина — Анна Мойсеївна Брохман (1939—1961); дочка Альбіна (1959).
  • Друга дружина (з 1987 року) — Лідія Миколаївна Абакумова, танцівниця[17].
  • Старший брат — Олександр Цинклер, був тренером заводської футбольної команди «Молдавгідромаш».

Досягнення

[ред. | ред. код]

Індивідуальні

[ред. | ред. код]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Історія радянського футболу. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 10 січня 2018. [Архівовано 2018-04-03 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Володимир Цинклер, Молдова. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 10 січня 2018. [Архівовано 2018-04-03 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Володимиру Цинклеру — 70 років!. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 10 січня 2018.
  4. ↑ Ветеран молдовського футболу випустив книгу
  5. ↑ Борис Харченко «Молдовському футболісту Володимиру Цинклеру — 75!». Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 10 січня 2018.
  6. ↑ Гра зі смертю до гри в футбол
  7. ↑ Сторінки вікової історії молдавського футболу. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 10 січня 2018. [Архівовано 2012-11-01 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Володимир Цинклер відзначає ювілей
  9. ↑ Володимир Цинклер покинув «Зімбру». Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 10 січня 2018. [Архівовано 2014-04-09 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Володимир Цинклер: «Здійснювати футбольну революцію заради туманного майбутнього ніхто не ризикне»
  11. ↑ Федерация футбола Молдовы создала Комиссию по расследованию «подозрительных матчей» [Архівовано 2020-07-07 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ Володимир Цинклер: «Футбол — це моє життя»
  13. ↑ Мазл тов!
  14. ↑ Володимир Цинклер на http://moldova.sports.md
  15. ↑ Увага: шукаємо нового лідера!
  16. ↑ Він жив футболом …
  17. ↑ Олексій Попов «Щасливі сімки Володимира Цинклера»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цинклер_Володимир_Борисович&oldid=43936346