Цугорка Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цугорка Олександр Петрович
Народився11 травня 1973(1973-05-11) (51 рік)
Великий Раковець
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьхудожник, мистецтвознавець, педагог
Alma materКиївський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка (1991), Дніпропетровське художнє училище (1992) і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (2001)
Науковий ступінькандидат мистецтвознавства
Вчене званняпрофесор
ВчителіСтороженко Микола Андрійович
ЗакладНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
ЧленствоНаціональна спілка художників України
Жанрсакральне мистецтво і портрет
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України

Олександр Петрович Цугорка (нар. 11 травня 1973, Великий Раковець) — український художник, мистецтвознавець. Ректор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури[1]. Член Національної спілки художників України[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 11 травня 1973 року в селі Великому Раковці (нині Хустський район Закарпатської області, Україна) в сім'ї вчителів[3]. 1991 року закінчив Республіканську художню середню школу імені Тараса Шевченка[3]; 1992 року — Дніпропетровське художнє училище[3].

Трудову діяльність розпочав 1992 року викладачем образотворчого мистецтва і креслення у Великораковецькій загальноосвітній школі, де працював до 1994 року[3].

2001 року закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури; 2003 року — асистентуру-стажування[3]. Учень Миколи Стороженка[2].

З 2008 року — викладач кафедри живопису і композиції Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури; з 2015 року — доцент, з 2019 року — професор, очільник монументального відділення, кафедри живопису і композиції[3]. 2019 року захистив дисертацію за спеціальністю «Теорія та історія культури» та здобув науковий ступінь кандидата мистецтвознавства[3].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює в галузях станкового (понад 300 творів[3]) та монументального живопису (у жанрі сакрального мистецтва), графіки[2]. Протягом 2002—2009 років створив понад 50 ікон для церкви «Покрова Пресвятої Богородиці» у центрі народознавства «Мамаєвій Слободі»[3]. Серед робіт:

  • «Аркан» (1994);
  • «Портрет гуцулки» (1996);
  • «Музика Карпат» (1996);
  • «Гуцульська трійця» (1996);
  • «Гуцульська цариця» (1997);
  • «Тихий шелест дерева сподівань» (2001);
  • ікона «Богородиця слобідська цариця козацька» (2001—2007);
  • ікона «Благовіщення» (2001—2007);
  • ікона «Трійця» (2001—2007);
  • ікона «Різдво Пресвятої Богородиці» (2001—2007);
  • декоративне панно «Алегорії мистецтв» (2001; Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури[3]);
  • «Цвіт папороті» (2010);
  • декорації, декоративні панно та костюми до балету «Володар Борисфену» для Національного театру опери та балету імені Тараса Шевченка (2011)[3];
  • скульптурний рельєф «Древні боги» (2011—2012);
  • «Сон Орфея» (2013);
  • «Дари Святого Духа» (2014);
  • декоративне панно до 100-річчя Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури «Апофеоз мистецтв» (2017)[3];

Брав участь у розписах Церкви Миколи Притиска у Києві[3].

У 2018 році розробив та втілив художній проєкт «Меморіальний музей художника та педагога Миколи Стороженка» на батьківщині Миколи Стороженка — селі В'язовому[3].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор і співавтор понад 30 мистецтвознавчих праць, переважно на тему сакрального мистецтва[4].

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Лавреат премії імені Михайла Дмитренка (1996, Сполучені Штати Америки)[2];
  • Стипендіат Київського міського голови для обдарованої молоді за особистий творчий внесок у розвиток міста (2002)[2];
  • Нагороджений Срібною медаллю Національної академії мистецтв України (2003; за творчі досягнення в галузі художньої культури)[2];
  • Заслужений діяч мистецтв України з 2013 року[5].

Примітки

[ред. | ред. код]