Ціось Денис Валерійович

Денис Ціось Ціось Денис Валерійович
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	19 січня 1988(1988-01-19) Пушкіно, Уссурійський район, Приморський край
Смерть	7 червня 2024(2024-06-07) (36 років) Липці, Харківська область
Поховання	Острог
Національність	українець
Псевдо	«Ghost»
Військова служба
Роки служби	2014—2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ССО України
Формування	130 ОРБ  8 ОП СпП
Війни / битви	Російсько-українська війна Слобожанський контрнаступ (2022) Бої за Бахмут Бої на півночі Харківської області (2024)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»

Денис Валерійович Ціось (1988—2024) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни 2014—2024, кавалер ордена «За мужність» ІІ і ІІІ ступенів.

Життєпис

Народився 19 січня 1988 в селі Пушкіно, Уссурійський район, Приморський край.

Згодом переїхав в м. Острог, Рівненська область. Навчався в Острозькому ліцеї № 1. Потім продовжив навчання в ДПТНЗ «Острозьке ВПУ» та отримав спеціальність слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, водій автотранспортних засобів (категорії «В» і «С»).

Працював  на станції технічного обслуговування в м. Рівне.

Був мобілізований 19.03.2014 року. З 2015 року був учасником Антитерористичної операції.

З 25.02.2016 року уклав контракт з 130-м окремим розвідувальним батальйоном, який дислокується в місті Дубно на Рівненщині, тим самим здійснив свою дитячу мрію — став професійним військовим.

16.10.2019 року був звільнений у запас. Проте за покликом серця та не зраджуючи дитячій мрії з листопада 2019 року уклав контракт з військовою частиною А1788 ССО.

З початком повномасштабного вторгнення був направлений на захист Київської області. Старший сержант, командир 1-го відділення Групи спеціального призначення Військової частини А1788 ССО. Під час виконання бойового завдання отримав поранення, але після одужання відразу повернувся на службу.

В вересні 2022 року забезпечував оборону та зачистку міст Балаклія, Ізюм та Куп'янськ Харківської області.

З жовтня 2022 року приймав участь в обороні міста-фортеці Бахмут Донецької області, де отримав ще одне поранення.

В кінці грудня повернувся у стрій.

Із квітня 2024 року стояв на обороні Харківської області.

Нагороди

Нагороджений:

- Орденом «За мужність» ІІ ступеня (указом Президента України № 650 від 30 вересня 2024 року)

- Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (указом Президента України № 642 від 12 вересня 2022 року);

- Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» (наказ Головнокомандувача Збройних Сил України № 2126 від 15 вересня 2023 року);

- Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня (наказ Головнокомандувача Збройних Сил України № 329 від 09 жовтня 2020 року);

- Відзнакою «ЗА СЛУЖБУ ДЕРЖАВІ» (наказ Всеукраїнської громадської організації "Спілки ветеранів та працівників силових структур України «ЗВИТЯГА» № 612 від 13 жовтня 2018 року);

- Почесним нагрудним знаком «Іду на Ви» IV ступеня (наказ Сил спеціальних операцій Збройних Сил України № 8/ДСК від 17 вересня 2021 року);

- Відзнакою Міністерством оборони України медаллю «За поранення» (легке) (наказ МО України № 148 від 17 березня 2022року);

- Нагрудним знаком «Почесна відзнака командира військової частини А1788» — посмертно (наказ командира військової частини А1788 № 426 від 16 червня 2024 року).

Загибель

Загинув 02024-06-077 червня 2024 в районі с. Липці Харківської області, рятуючи побратима, отримав поранення несумісні з життям.

Залишилася дружина, батьки та троє дітей. Похорон відбувся 18 червня в Острозі