Ціціанов Іван Давидович

Ціціанов Іван Давидович
груз. პავლე დიმიტრის ძე ციციშვილი
Народження	11 листопада 1865(1865-11-11) Тифліс, Російська імперія
Смерть	1936(1936) Москва, СРСР
Приналежність	Російська імперія
Рід військ	піхота
Звання	генерал-майор
Війни / битви	Перша світова війна
Нагороди	Георгіївська зброя Орден Святого Георгія Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом | Орден Святої Анни II ступеня з мечами та імператорською короною Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Князь Іван Давидович Ціціанов (груз. პავლე დიმიტრის ძე ციციშვილი; нар. 11 листопада 1865, Тифліс, Російська імперія — пом. 1936, Москва, СРСР) — російський військовий діяч, генерал-майор (1917). Герой Першої світової війни.

Біографія

В 1889 році після здобуття загальної освіти в Тифліської гімназії, Іван Ціціанов вступив до Тифліського військового училища після закінчення якого в 1892 році одержав звання підпоручника і призначений до Самурського 83-го піхотного полку. В 1896 році одержав звання поручника, а в 1900-му — штабс-капітана. У 1904 році одержав звання капітана та призначений командиром роти.

У 1914 році перед переведенням на фронт Першої світової війни Іван Ціціанов одержав звання підполковника. Він був призначений командиром батальйону Самурського 83-го піхотного полку. 13 травня 1916 року одержав звання полковника. З 1917 року — командир 45-го Сибірського стрілецького полку 12-ї Сибірської стрілецької дивізії. 30 липня 1917 року одержав звання генерал-майора.

Найвищим наказом від 26 серпня 1916 ріка за хоробрість був нагороджений Орден Святого Георгія|орденом Святого Георгія] 4-го ступеня:

За те, що в бою 29 вересня 1914 року, командуючи батальйоном, енергійним нальотом захопив укріплені поселення Вулька-Тижинська, незважаючи на вбивчий вогонь з кулеметів, поставлених німцями на дахах будинків. Захопленням села привернув на себе більшу частину сил противника і утримав зайняту позицію, незважаючи на запеклі атаки переважаючого числом ворога, чим полегшив удар на наші головні сили і тим забезпечив загальний успіх. Увечері того ж числа, виявивши наступ 3-х рот німців до греблі для захоплення батареї, що стояла поблизу, а далі і самих переправ на р. Вісла, негайно, з півтора ротами, кинувся бігом на дамби, попередивши німців і жорстоким рушничним вогнем з близької дистанції привів супротивника до втечі, врятувавши батарею від неминучої загибелі і забезпечивши від захоплення важливі переправи на р. Вісла.

Наказом по 7-й армії за № 1888 від 21 листопада 1917 року за хоробрість нагороджений Золотою зброєю «За хоробрість».

Після Жовтневого перевороту проживав у Тбілісі, пізніше жив у Москві. Помер 1936 року в Москві.

Нагороди

• Орден Святої Анни 3-го ступеня (ВП 1906)
• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (ВП 1909)
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом (ВП 26.02.1915)
• Найвище благовоління (ВП 06.05.1916)
• Орден Святого Георгія 4-го ступеня (ВП 26.08.1916)
• Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами (ВП 19.11.1916)
• Георгіївська зброя (ВП 21.11.1917)

Література

• Шабанов В. М. Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. (Биобиблиографический справочник) [Архівовано 28 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — М.: Русскій міръ, 2004. — 922 с. — 3000 экз. — ISBN 5-89577-059-2.
• Волков С. В. Генералитет Российской империи: Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II: в 2 томах. — М.: Центрполиграф, 2009. — Т. 2: Л—Я. — С. 690. — ISBN 978-5-227-02055-0.
• Список полковникам по старшинству. Составлен по 1-е августа 1916 года. — СПб.: Военная типография, 1916 г.
• РГВИА: Ф.400. Оп.9. Д.34879. Л.103 об.104 (1914 г.); Оп.12. Д.27061. Л.87-97 (1915 г.); Ф.409. Оп.1. п/с 840 (1906 г.); Ф.2129. Оп.2. Д.52. Л.93-103 (1917 г.)

Посилання

• Ціціанов Іван Давидович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.

• Цицианов, Иван Давидович. // Георгиевские кавалеры Великой войны. Архів оригіналу за 28 листопада 2021.