Перейти до вмісту

Чалбаш Емір Усеїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Емір Усеїн Чалбаш
крим. Emir Üsein Çalbaş
Народження5 січня 1918(1918-01-05)
с. Шуми, Таврійська губернія
Смерть6 серпня 2005(2005-08-06) (87 років)
м. Алушта, АР Крим, Україна
ПохованняАлушта Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністькримський татарин
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Винищувальна авіація
ОсвітаКачинське вище військове авіаційне училище льотчиків Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки служби1939–1959
Звання Полковник авіації
Війни / битвиДруга світова війна
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» Орден Богдана Хмельницького

Емі́р Усеї́н Чалба́ш (крим. Emir Üsein Çalbaş, 5 січня 1918, с. Шуми, Таврійська губернія — 6 серпня 2005, м. Алушта, АР Крим, Україна) — радянський військовий льотчик 1-го класу (1954), полковник (1956). Кримський татарин.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї бідняка в селі Шуми (Алуштинська волость, Ялтинський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія). Закінчив Качинську школу військових льотчиків, навчався в одній групі з Амет-Ханом Султаном. Після дострокового випуску, через напружені міжнародні відносини в березні 1940 року, Емір-Усеїна залишили в школі інструктором.

З початком німецько-радянської війни Качинську льотну школу перевели на околицю міста Красний Кут Саратовської області.

На початку 1942 року, після неодноразової подачі рапортів командуванню, відбув на фронт. Проходив бойову службу в 627-му винищувальному авіаційному полку, згодом — у 49-му винищувальному авіаційному полку[1].

У період німецько-радянської війни захищав небо над Москвою, перебуваючи в складі Центрального фронту; брав участь у боях на Курській дузі, а також у боях за Смоленськ. Емір-Усеїн зробив 360 бойових вильотів, у повітряних боях особисто збив 11 літаків супротивника і 6 — у групових повітряних боях.

Наприкінці війни направлений інструктором у знову відкриту Вищу офіцерську школу повітряного бою ВПС (місто Люберці Московської області).

Брав участь в першому за час німецько-радянської війни повітряному параді на честь святкування Дня авіації СРСР, який відбувся 20 серпня 1944 року в небі Москви.

Після перемоги СРСР над Третім Рейхом Емір-Усеїн Чалбаш відбув заступником командира полку на Далекий Схід СРСР. Служив на різних посадах, займався випробуваннями надзвукових літаків. У 1959 році за станом здоров'я, у званні полковника, льотчика першого класу звільнився до запасу[2].

Довгі роки Емір-Усеїн Чалбаш жив у Києві, викладав у Київському вищому військовому авіаційно-інженерному училищі.

З 2003 року проживав у Алушті.

Помер 6 серпня 2005 року в Алушті, був похований на алеї героїв в Алушті. 5 січня 2006 року в день, коли Чалбашу виповнилося б 88 років, на будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У будинку, де жив Емір Усеїн Чалбаш, було встановлено меморіальну дошку, на якій викарбувані слова: «У цьому будинку жив герой Великої Вітчизняної війни, льотчик-винищувач, славний син кримськотатарського народу Чалбаш Емір-Усеїн».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чалбаш Эмир Уссеин. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  2. ↑ Эмир-Усеин Чалбаш: был асом сам и делал асами других. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 8 квітня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чалбаш_Емір_Усеїн