Чантурія Володимир Олександрович
Чантурія Володимир Олександрович | |
---|---|
біл. Уладзімір Аляксандравіч Чантурыя | |
Народився | 30 червня 1923 Баку, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР[1] |
Помер | 28 листопада 1988 (65 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР |
Країна | Білоруська РСР |
Діяльність | архітектор, architectural historian, викладач університету |
Галузь | архітектура[1] і історія архітектури[1] |
Alma mater | Азербайджанська державна нафтова академія (1947) |
Науковий ступінь | доктор архітектури (1965) |
Вчене звання | професор |
Знання мов | російська[1] і білоруська[1] |
Заклад | Білпроектd і Білоруський національний технічний університет |
Членство | Білоруська спілка архітекторівd |
Партія | КПРС |
Діти | Ûrij Vladimirovič Čanturiâd |
Нагороди | |
Володимир Олександрович Чантурія (біл. Уладзімір Аляксандравіч Чантурыя; 30 червень 1923, Баку — 1988) — білоруський архітектор, історик архітектури, педагог. Автор проектів детального планування історичних центрів Гродно і Вітебська.
У 1947 році закінчив архітектурно-будівельний факультет Азербайджанського індустріального інституту ім. Азізбекова, після чого був направлений до Мінська для відновлення зруйнованих міст Білорусі. Починав трудову діяльність у проектному інституті «Білдержпроект». Схильність до науково-дослідної діяльності 1948 року привела Володимира Олександровича до будівельного сектору Академії наук БРСР. Під час проходження аспірантури в АН БРСР (1948–1950), був відряджений до Москви в аспірантуру Академії архітектури СРСР. Становлення Чантурії як ученого проходило під керівництвом провідних радянських архітекторів О. Щусєва, І. Жолтовського, В. Семенова, М. Коллі, О. Гегелло та ін.
У 1953 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Центри міст Білорусі». З 1954 по 1970-ті роки проводив численні експедиції і наукові відрядження по містах і селах Білорусі з метою виявлення та вивчення пам'яток архітектури, їх обмірів і фотофіксації. Зібраний матеріал ліг в основу докторської дисертації на тему «Дослідження архітектурної спадщини Білорусі», захищеної у 1966 році.
З 1954 по 1962 рік — доцент Білоруського політехнічного інституту (БПІ), з 1968 року — професор. У 1969 році заснував кафедру «Теорія та історія архітектури» на архітектурному відділенні БПІ, яку очолював з 1969 по 1988 рік.
Був головою науково-методичної Ради з охорони пам'яток Міністерства культури БРСР, членом президії Центральної Ради добровільного товариства з охорони пам'яток історії та культури БРСР. Входив до складу проблемної ради «Традиції і новаторство в радянській архітектурі» при правлінні Союзу архітекторів СРСР, був членом регіональної групи Прибалтики та Білорусі Міжнародної ради з охорони пам'яток і визначних місць (ІКОМОС).
Входив до складу редакційної ради Білоруської радянської енциклопедії, був членом редколегії видання «Звід пам'яток історії та культури Білорусі», бюлетеня «Пам'ятки історії та культури Білорусі».
Цей розділ потребує доповнення. (липень 2014) |
Лауреат Державної премії БРСР (1980). Нагороджений медалями, Грамотою Верховної Ради БРСР (1985).
- Вячеслав Чернатов. К 90-летию со дня рождения. Архитектура и строительство № 5 (235) 2013 г. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 26 червня 2014. (рос.)
- Народились 30 червня
- Народились 1923
- Уродженці Баку
- Померли 28 листопада
- Померли 1988
- Померли в Мінську
- Випускники Азербайджанської державної нафтової академії
- Доктори архітектури
- Викладачі Білоруського технічного університету
- Члени КПРС
- Нагороджені Грамотою Президії Верховної Ради Білоруської РСР
- Лауреати державної премії БРСР
- Білоруські архітектори
- Історики архітектури Білорусі