Часник подільський
| Часник подільський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Амарилісові (Amaryllidaceae) |
| Підродина: | Цибулеві (Allioideae) |
| Рід: | Цибуля (Allium) |
| Вид: | A. podolicum
|
| Біноміальна назва | |
| Allium podolicum | |
Часни́к поді́льський, або цибу́ля поді́льська (Allium podolicum)[1][2] — багаторічна рослина родини цибулевих, спорадично поширена у Південній, Центральній та Східній Європі. Рідкісний вид, занесений до регіональних Червоних списків та Червоних книг Молдови, України, Росії[3]. Господарського значення не має, хоча листки їстівні й можуть бути використані як овоч. У селекції вид може бути застосований для гібридизації з іншими видами цибулі, як постачальник цінних «диких» генів[4].
Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-50 см, геофіт. Підземні органи представлені цибулиною. Стебло до середини, а інколи й вище, вкрите гладенькими листковими піхвами. Листки сидячі, прості, вузьколінійні, згорнуті уздовж.
Суцвіття — зонтик, огорнутий дводільним покривалом, витягнутим у ниткоподібний носик. Квітки розташовані на квітконіжках різної довжини, які під час цвітіння пониклі, а при достиганні плодів стають прямостоячими. Листочки оцвітини завдовжки 4,5-5,5 мм, блискучі, блідо-рожеві або білувато-кремові. Тичинкові нитки майже дорівнюють довжині пелюсток. На відміну від інших видів цибулі, яким часто притаманне утворення дочірніх цибулинок у суцвітті, часник подільський такі цибулинки ніколи не утворює[5].
Плід — коробочка.
Часник подільський належить до рослин із досить широким, але розчленованим ареалом. Центром розповсюдження цього виду є українське Поділля, від якого, власне, і походить його назва. Крім Поділля, ця рослина також трапляється у прилеглих до нього областях Західної України: Житомирській, Тернопільскій, Івано-Франківський. За межами цього історичного осередку розташовані ізольовані популяції. Наприклад, в межах України цей вид також знайдено у Дніпропетровській та Запорізькій областях[3][6], а за межами країни часник подільський зростає на півночі Румунії, у Молдові, Центральній та Південній Європі (хоча в Угорщині не знайдений)[4]. На теренах Росії вид спорадично поширений на півдні та в центрі європейської частини країни, де північна межа ареалу проходить через Тульську, Московську, Рязанську й Тамбовську області[5].
Рослина посухостійка (ксерофіт), світлолюбна, морозостійка. Віддає перевагу чорноземам, утвореним на карбонатних породах із неглибоким шаром продуктів руйнування, хоча може траплятися і на піщаних ґрунтах. На історичній батьківщині — Поділлі — цей вид формує специфічні рослинні угруповання, приурочені до ерозійних верхівок товтр. У цих умовах часник подільський утворює процвітаючі популяції із проективним покриттям від 10 до 45 %, здебільшого розріджені й освітлені. Крім того, в цій місцевості часник подільський трапляється як асектатор у степових та лучно-степових фітоценозах, в яких панують злаки, а також — у багатовидових трав'янистих угрупованнях із переважанням дводольних рослин[7]. Далі на схід він зростає у типчаково-різнотравних степах, на півночі ареалу — на трав'яних схилах південної експозиції[5], на півдні також трапляється на узліссях соснових борів[8]. Загалом вид входить до складу трьох рослинних угруповань, що належать до союзів Alysso-Sedion, Cirsio-Brachypodion pinnati та Geranion sanguinei. Разом із часником подільським найчастіше зростають костриця валіська, самосил гайовий, ласкавець серпоподібний, айстра степова[7].
Вид розмножується насінням. Цвітіння триває з кінця червня по серпень. Плодоношення відбувається у серпні.
Господарського значення не має, хоча листки їстівні і можуть бути використані як овоч. У селекції вид може бути застосований для гібридизації з іншими видами цибулі, як постачальник цінних «диких» генів[4].
Загальний стан виду не викликає занепокоєнь, проте в окремих регіонах відмічено скорочення чисельності, внаслідок чого часник подільський занесений до Червоних списків Запорізької[6], Дніпропетровської, Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської областей України, а також до Червоних книг Молдови, Тульської області Росії[3]. Чинниками, що негативно впливають на стан популяцій є надмірне випасання худоби, щорічний сінокіс в одну й ту ж пору року, біля кордонів ареалу — низька природна конкурентоспроможність виду, витіснення його з ділянок із густим трав'яним покривом.
Часник подільський належить до видової групи Allium paniculatum L. Первинно цей таксон був описаний з південної частини Поділля в 1905 році як підвид часнику волотистого (Allium paniculatum L. var. podolicum Asch. et Graebn.), але в 1919 році визнаний як самостійний вид[7].
За відомостями сайту The Plant List для цього виду був зареєстрований лише один науковий синонім — Allium podolicum Blocki ex Racib., який науковою спільнотою визнаний недійсним[2].
- ↑ Allium podolicum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б The Plant List: Allium podolicum [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]. (англ.)
- ↑ а б в Allium podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib. Описание таксона [Allium podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib. Опис таксона]. plantarium.ru ((рос.)) . Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ а б в Allium podolicum. iucnredlist.org ((англ.)) . Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ а б в Лук подольский, или Метельчатый [Часник подільський, або волотистий]. redbooktula.ru ((рос.)) . Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 6 серпня 2017.
- ↑ а б Сучасний список регіонально рідкісних судинних рослин Запорізької області [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] / В. П. Коломійчук // Промышленная ботаника. — 2011. — Вип. 11. — С. 105—111.
- ↑ а б в Ценотичні особливості Allium podolicum (Asch. et Graebn.) Błocki ex Racib. і A. lusitanicum Lam. (Alliaceae) на Західному Поділлі / Н. В. Рубановська, В. А. Соломаха // Український ботанічний журнал. — 2012. — Т. 69, № 5. — С. 631—637.
- ↑ Нові доповнення до складу флори південного сходу України [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] / В. М. Остапко, В. К. Тохтарь, Г. В. Бойко, Г. І. Хархота, Н. П. Купенко, О. Г. Мулєнкова, Н. В. Шпильова // Промышленная ботаника. — 2001. — Вип. 1. — С. 45-51.