Час, що канув
Час, що канув | |
|---|---|
| рос. Канувшее время | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Соломон Шустер |
| У головних ролях | Станіслав Любшин Ніна Русланова Євген Євстигнєєв |
| Оператор | Олександр Чечулін |
| Композитор | Борис Тищенко |
| Художник | Георгій Кропачов Олексій Федотов |
| Кінокомпанія | Ленфільм |
| Тривалість | 118 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |  СРСР |
| Рік | 1989 |
| IMDb | ID 0309762 |
«Час, що канув» (рос. «Канувшее время») — радянський художній фільм 1989 року, режисера Соломона Шустера за мотивами роману Олександра Бека «Нове призначення».
Навесні 1957 року керівник сталеливарної промисловості СРСР, голова державного комітету з металургії і член ЦК КПРС Олександр Леонтійович Онісімов (це вигаданий персонаж з роману Олександра Бека «Нове призначення») був знятий з посади і призначений послом в одну з північноєвропейських країн, де у нього з'явилася можливість багато чого обміркувати і зрозуміти справжню причину свого відсторонення… Показані епізоди життя Онісімова, починаючи з кінця 1930-х років, часу Великого терору, і закінчуючи кінцем 1950-х років, коли у нього була виявлена важка хвороба — ймовірно, рак легенів. У фільмі використані кадри кінохроніки, за кадром звучать вірші Бориса Слуцького.
- Станіслав Любшин — Олександр Леонтійович Онісімов
- Ніна Русланова — Олена, дружина Онісімова
- Євген Євстигнєєв — академік Василь Данилович Чєлишев
- Олег Корчиков — помічник Онісімова
- Володимир Зельдін — доктор Микола Миколайович Соловйов
- Олексій Герман — інженер Лєсних, винахідник
- Микола Волков — Пижов, письменник
- Віктор Павлов — Павло Георгійович Цихоня, заступник і приймач Онісімова
- Віктор Сергачов — Тимофєєвський,
- Вадим Лобанов — Поскрьобишев
- Георгій Карпачов — доктор Каштанов
- Постановка — Соломон Шустер
- Оператор-постановник — Олександр Чечулін
- Художники-постановники — Георгій Кропачов, Олексій Федотов
- Композитор — Борис Тищенко
- Час, що канув на сайті IMDb (англ.)
|
