Чайний канон
 Сторінка твору | |
| Автор | Лу Юй |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | кит. трад. 茶經, спр. 茶经 |
| Мова | веньянь |
| Жанр | трактат |
| ISBN | 978-966-97883-1-3 |
| Видання українською | |
| Видано українською | 2019 |
| Перекладач(і) | Євгенія Гобова |
| Видавництво | «Сафран» |
«Чайний канон»[1] (кит. трад. 茶經, спр. 茶经, піньїнь: Chájīng, акад. Ча цзін) — перша в історії людства книга про чай. Трактат був написаний Лу Юєм між 760 и 762 рр. н. е. за правління династії Тан. Однак оригінал був утрачений, і найстаріший примірник датується часами династії Мін.[2] Твір є відносно невеликим: близько 7 тисяч ієрогліфів. Мова твору лаконічна і витончено поетична.
У «Чайному каноні» вперше систематизовані знання про агротехніку вирощування, обробку чайного листа, інструменти та техніку, традиції чаювання (до епохи Тан включно) та географію вирощування чайного куща.
«Чайний канон» Лу Юя розпочав стандартизацію чайної термінології, зокрема закріпив уживання на позначення чаю ієрогліфа 茶, котрий витіснив інші й використовується досі.
Трактат відіграв ключову роль у популяризації, дослідженні і розвитку чайної культури в Китаї, а також став родоначальником цілого жанру китайської літератури під назвою «чайні книжки» (кит.: 茶书), до якого належать самостійні твори, присвячені чайній культурі.
Попри втрату актуальності практичних розділів «Канону», не зменшується значущість дев'ятої глави книжки, де детально перераховуються всі написані на той час твори, у яких так чи інакше згадувався чай. По суті це бібліографія «чайної літератури» дотанської доби.
Автор книжки набув статусу легендарної, майже міфологічної постаті, статусу «чайного святого» (кит.: 茶圣, 茶仙), і нині шанується китайцями як божественний покровитель чайної справи.[3]
Ця глава оповідає про міфологічне походження китайського чаю. У ній також міститься садівницький опис чайного куща та настанови з його правильного вирощування, деякі етимологічні спекуляції. Зокрема описується залежність якості чайного листя від ґрунтів та топографії місцевості.
У цьому розділі описані 15 інструментів, призначених для збору, сушки та пресування чайного листя, матеріали та способи їх виготовлення.
Глава присвячена збору чаю та цегельному чаю.
У цій главі перелічені та описані двадцять вісім предметів, що використовуються при заварюванні і питті чаю.
Глава містить настанови щодо поводження з цегляним чаєм та щодо вибору якісної води.
У цій главі описується безпосереднє споживання чаю, його властивості, історія, види.
Глава містить перелік відомих особливостей, якось пов'язаних з чаєм, фольклорні відомості про чай, поезію про чай, звичаї, рецепти тощо.
У главі порівнюються 8 чайних регіонів Китаю.
Перелік дій, інструментів та посуду, які можна не використовувати при вирощуванні, приготуванні та питті чаю за певних обставин, зазначених у главі.
Настанови для цитування твору на настінних плакатах.
- ↑ Лу Юй. Чайний канон / пер. з кит., авт. тексту Є. Гобова; іл. О. Булькевич. — К. : Сафран, 2019. — 120 с. — ISBN 978-966-97883-1-3.
- ↑ The Classic of Tea, introduced and translated by Francis Ross Carpenter, p. 52. (Boston, Toronto: Little, Brown and Co., 1st ed., 1974.) ISBN 0-316-53450-1
- ↑ Є. В. Гобова. «Чайний канон» Лу Юя та інша «чайна література» періоду династії Тан: проблеми перекладу та інтерпретації (pdf) // Китаєзнавчі дослідження. — 2017. — № 1-2. — С. 5-11. Архівовано з джерела 10 січня 2020. Процитовано. [Архівовано 10 січня 2020 у Wayback Machine.]
- The Classic of Tea: Origins & Rituals (ISBN 0-88001-416-4); Lu, Yu; Translated by Carpenter, Francis Ross. Preface by Carpenter; New York, New York, U.S.A.: Ecco Press. 1995
|
Це незавершена стаття про чай. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |