Чебаненко Іван Ілліч

Чебаненко Іван Ілліч
Чебаненко Іван Ілліч
Народився	30 березня 1925; Матвіївка, Миколаївський район, Миколаївська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер	27 червня 2012 (87 років); Київ, Україна
Місце проживання	Миколаїв, Київ
Країна	СРСР → Україна
Національність	Українець
Діяльність	геолог
Alma mater	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Галузь	Геотектоніка
Заклад	Інститут геологічних наук НАН
Посада	перший заступник директора Інституту геологічних наук НАН
Вчене звання	доктор геолого-мінералогічних наук
Науковий ступінь	академік НАН України
Членство	НАНУ
Війна	німецько-радянська війна
Відомий завдяки:	карти розломів континентів і океанів, які відобразили існування мережі розломів літосфери, згодом підтверджені супутниковими фотознімками
Нагороди	;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чебаненко.

Іва́н Іллі́ч Чебаненко (30 березня 1925(19250330), с. Матвіївка — 27 червня 2012, м. Київ) — український геолог-тектоніст, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки, завідувач відділу геотектоніки — від 1978, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки — 1992 (за участь у відкритті — на основі неорганічної гіпотези — принципового нового об'єкту пошуків родовищ нафти й газу, як джерела розширення паливно-енергетичної бази України, із співавторами). Першим у світі розробив карти розломів континентів і океанів, які відображали існування мережі розломів літосфери, згодом підтверджених супутниковими фотознімками. Учасник відкриття нового об'єкта пошуків родовищ нафти і газу.

Життєпис

1940 року помирає батько, допомагав матері в домашньому господарстві, працював на полях у колгоспі. В приміському селі Матвіївка закінчив десятирічну школу в 1941 році.

З 26 березня 1944, зразу після звільнення Миколаєва, в лавах радянських військ. В складі Запорізької червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії брав участь у форсуванні річки Дністер, в Яссько-Кишинівській операції, боях в Румунії і Болгарії.

В 1948—1953 — студент геологічного факультету Одеського державного університету ім. Мечникова. Працює у Ворошиловградському гірничому окрузі інженером-геологом. В 1955—1957 — аспірантура при Інституті геологічних наук, під керівництвом В. Г. Бондарчука захистив у 1958 році кандидатську дисертацію «Тектоніка Лисичанського підняття північнозахідної окраїни Донецького кряжа».

У 1958 на запрошення Міністерства середнього машинобудування СРСР відряджений до Чехословаччини — працював інженером, пізніше — головним інженером експедиції, яка проводила пошуки уранових руд на Чеському рудоносному масиві.

3 жовтня 1960 — співробітник Інституту геологічних наук НАН, пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до першого заступника директора Інституту, та радника при дирекції Інституту з наукових питань.

У червні 1974 — докторська дисертація на тему «Регіональні розломи України, закономірності їх розміщення та значення для пошуків родовищ корисних копалин».

1979 — член-кореспондент НАНУ за спеціальністю «Геологія та геофізика». У 1982 — академік НАНУ за спеціальністю «Геологія».

Його перу належить понад 200 наукових публікацій, з них 16 монографій. Більшість присвячена теоретичним проблемам будови літосфери та її розвитку в геоісторичному аспекті.

Був членом міжреспубліканської наукової ради, науково-методичної ради при товаристві «Знання»; член багатьох фахових рад, керував при Інституті геологічних наук Спеціалізованою радою з захисту кандидатських та докторських дисертацій.

В наукових роботах по пошуках нафти неорганічного походження та створення на її основі принципово нової методики пошуків нафтових родовищ його постійно підтримував Борис Євгенович Патон.

Як педагог підготував 10 кандидатів і 4 докторів наук.

Серед його робіт:

«Головні закономірності розломної тектоніки земної кори» — 1963,
«Проблеми складчатих поясів земної кори (в світлі блокової тектоніки)» — 1964,
«Розломна тектоніка України» — 1966, (після цієї роботи на основі його рекомендацій, Владилена Краюшкіна та В. П. Клочка в зоні північного борту Дніпровсько-Донецької западини було відкрито промислові скупчення нафти й газу),
«Розломи Землі» — 1969,
«Теоретичні аспекти тектонічної ділимості земної кори», 1977,
«Будова та етапи розвитку Дніпровсько-Донбаського ровоподібного прогину», 1979,
«Пошуки вуглеводнів в кристалічних породах фундаменту», 1980
«Тектоніка Північного Причорномор'я», 1988,
«Блокова тектоніка кристалічного фундаменту Дніпровсько-Донецького авлакогену», 1991,
«Проблеми нафтогазоносності кристалічних пород фундаменту Дніпровсько-Донецької западини», 1991,
«Нафтогазовий потенціал північно-західного шельфу Чорного моря», 1995,
«Нафтогазовий потенціал Керченсько-Таманського шельфу Чорного моря, континентального схилу і глибоководної западини Чорного моря», 1996,
«Нафтогазовий потенціал Північного борту Дніпровсько-Донецької западини», 1996, з співавторами — Бялюк Богдан Онуфрійович; Довжок Євген Михайлович; Клочко Віктор Петрович; Шпак Петро Федорович,
«Нафтогоазоперспетивні об'єкти України: нафтогазоносність фундаменту осадових басейнів», 2002,
"Нафтогазоперспективні об'єкти України. Перспективи нафтогазоносності бортових зон западин України ", 2006 — із співавторами — Багрій Ігор Дмитрович; Гладун Василь Васильович; Гожик Петро Федосійович; Євдощук Микола Іванович; Клочко Віктор Петрович; Краюшкін Владилен Олексійович; Максимчук Петро Ярославович; Павлюк Мирослав Іванович; Чепіль Петро Михайлович,
«Нафтогазоперспективні об'єкти України. Теоретичне і практичне обґрунтування пошуків нафти і газу в акваторіях України», 2010, в колективі авторів — Галко Тетяна Миколаївна; Гладун Василь Васильович; Гожик Петро Федосійович; Євдощук Микола Іванович; Клочко Віктор Петрович; Краюшкін Владилен Олексійович; Крупський Богдан Любомирович; Максимчук Петро Ярославович; Франчук Владилен Олексійович.

Родина

Батько — Ілля Іванович Чебаненкою. Мати — Матрьона Афанасіївна Чебаненко (до шлюбу Письменна). Дружина — Жанна Сергіївна Чехоніна. Діти — Сергій Іванович Чебаненко, Ілля Іванович Чебаненко.

Див. також

«Я в геології філософ…» [Архівовано 19 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Витоки

Чебаненко Іван Ілліч^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Ювілеї
Чебаненко
Івану Іллічу Чебаненку — 85! [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], академік НАН України П. Ф. Гожик
Шаталов Н. Н. Памяти выдающегося тектониста академика Ивана Ильича Чебаненко (К 90-летию со дня рождения) // Геологічний журнал. 2015. № 2. С. 133—137 (рос.)
Шаталов М. М. Творці тектоорогенії. До 110-річчя академіка В. Г. Бондарчука і 90-річчя академіка І. І. Чебаненка // Вісник НАН України. 2015. № 6. С. 89- 95. Каталоги