Чебанов Валентин Анатолійович
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2020) |
| Чебанов Валентин Анатолійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 29 листопада 1974 (50 років)  Харків |
| Країна | Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Галузь | органічна хімія, хімія гетероциклічних сполук, некласичні методи активації в хімії, супрамолекулярна хімія |
| Заклад | |
| Вчене звання | професор член-кореспондент НАН України |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Науковий керівник | Десенко Сергій Михайлович |
| Вчителі | Орлов Валерій Дмитрович |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | chebanov.org |
Чеба́нов Валенти́н Анато́лійович (нар. 29 листопада 1974) — член-кореспондент НАН України[1], доктор хімічних наук, професор, український вчений в галузі органічної хімії, хімії гетероциклічних сполук та використання некласичних методів активації у хімії.[2]
Перший заступник генерального директора з наукової роботи НТК "Інституту монокристалів" НАН України,[3] де є також директором Інституту хімії функціональних матеріалів[4] та завідувачем відділу органічної та біоорганічної хімії[3]; завідувач кафедри прикладної хімії Харківського університету ім. В.Н. Каразіна.[5]
Народився 29 листопада 1974 року у Харкові. 1991 року закінчив середню школу.[2]
1991—1996 роки — навчався на хімічному факультеті Харківського університету.
1996—1999 роки — навчався в аспірантурі того ж університету.
2000 року захистив кандидатську, 2010 року — докторську дисертацію.
2012 року отримав звання професора з органічної хімії. 2018 року став членом-кореспондентом НАН України зі спеціальності «Мікрохвильовий органічний синтез».[1]
З грудня 1999 року працює на різних посадах в НТК «Інститут монокристалів» НАН України (м. Харків):
- 1999—2001 роки — молодший науковий співробітник;
- 2001—2002 роки — старший науковий співробітник;
- 2002—2010 роки — вчений секретар;
- 2011—2014 роки — заступник генерального директора з наукової роботи;
- 2014—2017 роки — в.о. генерального директора;
- з 2017 року — перший заступник генерального директора з наукової роботи та директор Інституту хімії функціональних матеріалів;
- 2008-2023 роки — завідувач лабораторії фізико-хімічних процесів;
- з 2023 року — завідувач відділу органічної та біоорганічної хімії;
З 2012 року — завідувач кафедри прикладної хімії Харківського університету ім. Каразіна.
Займає активну позицію щодо суверенітету, незалежності і збереження територіальної цілісності України. У 2018 році його персонально було внесено в санкційний список російської федерації.[6] [7]
З жовтня 2000 року по липень 2001 року — постдок в Університеті Карла-Франца м. Грац, Австрія (Prof. Gerth Kollenz, стипендія Австрійського фонду академічного обміну OeAD).
У 2005 та 2006 роках — наукові дослідження у лабораторії мікрохвильової хімії (Prof. C. Oliver Kappe) в Університеті Карла-Франца Грац, Австрія (грант INTAS).
- у 2007 році — в Університеті Констанцу (Prof. Ulrich Groth);
- у 2012 та у 2016 роках — в Університеті Генріха Гейне, м. Дюсельдорф (Prof. Thomas J.J. Müller).
- у 2016 році — Університет м. Констанц, Німеччина (грант Zukunftskolleg Mentorship Program);
- у 2013, 2015, 2017, 2018 та 2019 роках — Університет Артвін Чорух, Туреччина (гранти фонду MEVLANA);
- 2020 – 2023 – Грант Національного фонду досліджень України у конкурсі «Підтримка досліджень провідних та молодих учених»;
- 2024 – 2026 – Грант Національного фонду досліджень України у конкурсі «Дослідницькі інфраструктури для проведення передових наукових досліджень».
Тричі (2012, 2016, 2018 роках) одержував грант Президента України для докторів наук.
Двічі (2018, 2023-2024 роках) одержував гранти Erasmus+[2]
- 1994—1996 роки — персональна стипендія Харківського державного університету;
- 2002 року — стипендія для молодих вчених ім. М. М. Бекетова Харківської облдержадміністрації;
- 2004—2005 роки — грант НАН України для молодих вчених;
- 2005—2007 роки — стипендія Президента України для молодих вчених;
- 2008 року — грант Харківської обласної державної адміністрації.
- У 2014 році — запрошений професор в Католицькому університеті м. Левен, Бельгія (Prof. Erik V. Van der Eycken, грант Вченої ради Католицького університету).
- У 2019 році — запрошений професор в Університеті Артвін Чорух, м. Артвін, Туреччина (Dr. Mustafa Kemal Gümüş, грант Erasmus+).
- У 2020 році — запрошений професор в дослідницькому центрі фармацевтичної компанії Ulkar Kimya, м. Черкезкой, Туреччина (Sabbatical Grant of TUBITAK).
Співавтор наукових праць, серед яких монографії та глави у колективних монографіях, наукові огляди, оригінальні статті у провідних наукових журналах, серед яких Journal of Organic Chemistry, Organic Letters, European Journal of Organic Chemistry, Beilstein Journal of Organic Chemistry, Ultrasonics Sonochemistry, Journal of Combinatorial Chemistry, CrystEngComm, Tetrahedron, Synthesis, Supramolecular Chemistry, Organic Process Research and Development та інші.[8] [9] Має патенти України. Неодноразово брав участь у міжнародних конференціях з пленарними, запрошеними та усними доповідями[2].
Член редколегії журналів:
- Chemistry of Heterocyclic Compounds;
- American Journal of Organic Chemistry;
- Functional Materials;
- Журнал органічної та фармацевтичної хімії;
- Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (Серія Хімія);
- Ukrainica Bioorganica Acta.
3 2018 року голова міжнародного програмного та організаційного комітетів міжнародної конференції «Chemistry of Nitrogen Containing Heterocycles», яка проходить кожні 3 роки починаючи з 1997 року (засновник конференції — проф. Валерій Орлов), а також є одним із засновників та головою програмного комітету щорічної Всеукраїнської конференції молодих вчених з актуальних питань хімії, входить до оргкомітету конференції «Хімічні Каразінські читання».
Організатор та координатор постійно діючого Харківського хімічного семінару (Kharkiv Chemical Seminar) на засіданнях якого виступають провідні науковці в галузі хімії та суміжних наук з університетів та наукових центрів світу, включаючи Нобелівських лауреатів.
Член спеціалізованої вченої ради Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Д64.051.14.
Експерт бельгійського наукового фонду Fonds Wetenschappelijk Onderzoek.
Член експертної ради щодо присудження стипендій Харківської обласної державної адміністрації з хімії ім. Бекетова.
Очолює секцію «Хімія і хімічна технологія» Північно-східного наукового центру НАН та МОН України і є заступником голови центру. З 2021 року член науково-координаційної ради Секції хімічних і біологічних наук НАН України. З 2020 року член Виконавчої ради Української науково-дослідницької асоціації і член науково-координаційної ради при Харківський обласній державній адміністрації − голова секції «Розвиток фармацевтичної і суміжних галузей». Консультант Ради молодих вчених при МОН України.
З 2012 року є завідувачем кафедри прикладної хімії Харківського університету ім. Каразіна, викладає курс «Сучасні методи синтезу та аналізу», [5]проводить практичні заняття зі студентами на базі НТК «Інститут монокристалів» НАН України[3]. Читав курс лекцій «Теоретичні основи органічної хімії». За його ініціативою було суттєво змінено лекційні курси кафедри прикладної хімії та запроваджено нові навчальні дисципліни, зокрема «Хемоінформатика для пошуку нових лікарських засобів», «Фундаментальні основи функціональних матеріалів», «Прогнозування поведінки екосистем та кінетика процесів у розчинах» та інші.
Науковий консультант докторської дисертації (В. Пальчиков, 2019 р.) та 9 кандидатських дисертацій (О. Збруєв, 2008; Я. Сахно, 2009; В. Сараєв, 2010; О. Муравйова, 2010; В. Ткаченко, 2016; М. Мурликіна, 2017; А. Булгакова, 2017; Є. Звягін, 2019; А. Морозова, 2019).[2]
- Державна Премія України в галузі науки і техніки за 2019 р.
- Премія Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій за 2017 р.
- Кращий молодий науковець Харківщини (2008).
- Відзнака НАН України «Талант, Натхнення, Праця» (2009).
- Звання «Кращий винахідник року НАН України» (2012).
- Відзнака за кращий винахід Харківського регіону (2012).
- Золотий знак Міжнародного фонду наукового партнерства за вклад в науку та міжнародну співпрацю (2012).
- Медаль Федерації вчених України (2015).
- Почесна грамота МОН України (2015).
- Почесна грамота Полтавської обласної ради (2015).
- Медаль Державного фонду фундаментальних досліджень «За вклад у науку» (2017).
- Почесна грамота Президії НАН України і ЦК профспілки працівників НАН України (2017).
- Пам'ятна відзнака на честь 100-річчя Національної академії наук України (2018).
- Відзнака НАН України “За наукові досягнення” (2022).
- Грант Королівського хімічного товариства (2023 – 2024).
- Дія COST EU4MOFs (2023 – 2026).
- Медаль Головнокомандувача Збройних Сил України “За Сприяння Війську” (2024).
- Медаль Харківської міської ради «За оборону міста-героя України Харкова» (2024).
- Відзнака НАН України «За професійні здобутки» (2024).
- ↑ а б в Чебанов Валентин Анатолійович. www.old.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 7 січня 2025.
- ↑ а б в г д е Prof. Dr. Valentyn Chebanov | Scientist and Professor (амер.). Процитовано 7 січня 2025.
- ↑ а б в НТК "ІМК" | Науково-технологічний комплекс “Інститут монокристалів” Національної академії наук України. www.isc.kh.ua. Процитовано 7 січня 2025.
- ↑ State Scientific Institution “Institute for Single Crystals” of National Academy of Sciences of Ukraine | Institute for Functional Materials Chemistry. chem.isc.kh.ua. Процитовано 7 січня 2025.
- ↑ а б Хімічний факультет. chemistry.univer.kharkov.ua. Процитовано 7 січня 2025.
- ↑ Труханов, Новинський, брати Добкіни. Росія розширила санкційний список фізичних осіб з України. Повний список. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 7 січня 2025.
- ↑ Россия ввела санкции против Украины: список, реакция — Викиновости. ru.wikinews.org (рос.). Процитовано 10 січня 2025.
- ↑ а б Valentyn Chebanov | SSI "Institute for Single Crystals" of NAS of Ukraine - Academia.edu. kharkkov.academia.edu. Процитовано 7 січня 2025.
- ↑ Valentyn Chebanov.