Ченцова Віра Георгіївна

Ченцова Віра Георгіївна
Ченцова Вера Георгиевна
Народилася	26 грудня 1962(1962-12-26) (62 роки) Москва
Країна	СРСР→ Росія→ Франція
Національність	росіянка
Галузь	історія церкви, візантологія
Вчене звання	доцент
Науковий ступінь	Кандидат історичних наук

Віра Георгіївна Ченцова (нар. 26 грудня 1962(19621226), Москва) — російська та французька історикиня. Кандидат історичних наук. Стала відомою, як історик церкви та візантиніст.

Біографія

Народилася у Москві в родині службовців.

1986 року закінчила Московський державний університет імені М. В. Ломоносова (історичний факультет, кафедра історії середніх віків).

13 грудня 1995 року захистила в Інституті всесвітньої історії РАН, а 22 березня 1996 року отримала затверждення своєї дисертації кандидата історичних наук на тему: «Города Греции в системе торговых связей Восточного Средиземноморья (XIII—XV вв.)». Науковий керівник — медієвіст і візантініст С. П. Карпов.

1986—1998 — науковий співробітник Центру візантійських досліджень Інституту всесвітньої історії АН Росії (керівник — акад. Г. Г. Літаврін).

1998—2007 — науковий співробітник Центру палеографічних і кодикологічних досліджень Інституту всесвітньої історії АН Росії (керівник — проф. Б. Л. Фонкич).

2007—2013 рр. — старший науковий співробітник Центру історії східного християнства та візантіністики, Інститут всесвітньої історії АН Росії (керівник — проф. М. В. Бібіков).

З 2014 року асоційований, а з 2022 — дійсний член наукової лабораторії UMR 8167 Orient & Méditerranée — Monde byzantin при Національному центрі наукових досліджень Франції.

З 2022 — доцент Практичної школи вищих досліджень (кафедра Orthodoxie slave).

Наукові інтереси та творчість

Досліджує історію церкви, взаємовідносини російської та грецької церков в Османську епоху, поствізантійські архіви, зокрема, грецькі та російські документи, палеографію. Вивчає історію Київської митрополії в XVII столітті.

Почала публікувати статті як фахівець з економічної та соціальної історії Візантії. Її інтерес до рукописів та архівних документів привів її до участі у дослідницьких проєктах, присвячених неопублікованим московським архівним матеріалам, що стосуються відносин Росії з християнським Сходом у XVI—XVIII століттях. Пізніше вона поширила свою роботу на архівні фонди Греції, Італії, України, Румунії та опублікувала численні дослідження, присвячені вивченню греко-російських церковних відносин, дипломатичної ролі представників грецького духовенства, міжнародної політики у Східній та Південно-Східній Європі, поствізантійському мистецтву в східноєвропейських країнах. Брала участь у кількох міжнародних наукових проектах, у тому числі TYPARABIC та ORTHPOL.

З 2015 року займається дослідженням історії Київської митрополії. У 2017 р. опублікувала текст грецьких оригіналів синодальних рішень 1686 р. про передачу московському патріарху управління Київською митрополією, а у 2019 р. — критичну рецензію на видану «Православною енциклопедією» збірку документів, яка мала обґрунтувати права московських патріархів на Київську єпархію.

У 2020 році у київському видавництві «Дух і літера» на основі своїх досліджень Ченцова видала книгу під назвою: «Киевская митрополия между Константинополем и Москвой: 1686. [Посольство подьячего Никиты Алексеева (1685—1686 г.).]».

Пост-візантійський та український напрямки науково-дослідницької діяльності

У 2011-2016 рр. - асоційований співробітник міжнародного наукового проекту “Documents concerning the relations between East-European countries and the Patriarchate of Antioch (Syria) in the 17th century”, який координувала співробітниця Інституту південно-східних європейських досліджень при АН Румунії, професорка Йоана Феодоров.

Їздила в наукові експедиції до Сирії.

З 2014 року – асоційований член наукової лабораторії або науково-дослідницької групи №8167 (unité mixte de recherche-UMR 8167) при Національному центрі наукових досліджень Франції (Le Centre national de la recherche scientifique). З того часу проживає переважно у Парижі. .

Також з 2014 року, не підтримуючи офіційного курсу уряду РФ, співпрацює з установами України. З 2014 року входила у базований в Києві Міжнародний інститут афонської спадщини в Україні, як його координаторка по Західній Європі. .

Також 2014 року ввійшла у редколегію журналу НБУВ "Рукописна та книжкова спадщина України: археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів". .

Хоча спочатку Ченцова ще з пізньорадянського періоду була спеціалістом з економічної та соціальної історії Візантії, її інтерес до рукописів та архівних документів привів її до участі у дослідницьких проектах, присвячених неопублікованим московським архівним матеріалам, що стосуються відносин Росії з християнським Сходом у XVI-XVIII століттях. Пізніше вона поширила свою роботу на інші архівні фонди Греції, Італії, України, Румунії та опублікувала численні дослідження, присвячені вивченню греко-російських церковних відносин, дипломатичної ролі представників грецького духовенства, міжнародної політики у Східній та Південно-Східній Європі, а також про адаптацію і трансформацію “візантійської спадщини", і про поствізантійське мистецтво в східноєвропейських країнах.

З 2015 року аргументовано заперечувала канонічність приєднання Київської митрополії до РПЦ 1686 року, а також пропагувала українську церковну традицію Афону. Вперше це відобразилося у її статті: "К интерпретации грамоты вселенского патриарха Дионисия IV о передаче Киевской митрополии в юрисдикцию московского патриарха".

У 2019 році активно підтримала утворення ПЦУ та відповідний Томос про автокефалію Православної церкви України, виданий від Константинопольського Патріархату 6 січня 2019 року. Зокрема, разом з іншим вченим з Парижу - Костянтином Вєтошниковим стала учасницею міжнародної конференції «Юрисдикційний статус Київської православної митрополії у 1686 році: богослівʼя, канонічне право та культурно-історичний контекст», яка відбулася 31 січня 2019 р. у Митрополичих палатах Національного заповідника «Софія Київська».

Підбірку документів у 2017-2018 роках, необхідну для узгодження всіх деталей томосу, провели саме Віра Ченцова, та богослов російського походження Вєтошніков Костянтин Ігорович (народився 7 лютого 1972 року, у 1996 року захистив кандидатську дисертацію в МДА, у 1999 році отримав диплом з палеографіки Центру досліджень агіології в Салоніках, у 2001 році захистив дисертацію доктора теології Арістотелівського університету в Салоніках, у 2010 році захистив дисертацію доктора історії при Практичній школі вищих наук (L'École Pratique des Hautes Études - EPHE), з 2007 року працює асистентом кафедри церковної історії Паризького Сергіївського інституту, та співробітником дослідницького відділу Візантійської бібліотеки Коледжу Франції в Парижі).

У 2020 році у київському видавництві "Дух і літера" Ченцова видала книгу під назвою: "Киевская митрополия между Константинополем и Москвой: 1686. [Посольство подьячего Никиты Алексеева (1685-1686 г.).]".

Науковою редакторкою та рецензенткою цієї книги стала відома київська візантіністка і богослов - Морозова Дар'я Сергіївна, культуролог, перекладач і науковий редактор видавництва «Дух і літера», експерт ГО «Несторівський центр», спочатку - кандидат культурології, котра у 2021 році під керівництвом професора Юрія Чорноморця захистила у Національному педагогічному унверситеті ім. Драгоманова дисертацію доктора філософських наук на тему «Богословська антропологія Антіохійської школи та роль її спадщини у розвитку слов’янських культур».

У своїй заяві 2020 року Ченцова наголосила:

"Сейчас основным вопросом кажется как раз не раздувание «неизгладимой враждебности», а поиски путей сближения и объединения всех украинских православных. Тем более, что среди верующих «разделенного православия» с разных сторон есть много замечательных людей и подлинных христиан. Я думаю, что к такому объединению придут довольно быстро, несмотря на некоторых настойчивых проповедников «неизгладимой вражды». Именно это сейчас, как мне кажется, является основной задачей украинского православия. А еще одна задача, разумеется, — это просвещение. Сейчас нам всем видны прежде всего усилия по просвещению в области церковной истории и религиозной культуры, предпринимаемые со стороны Украинской Греко-Католической церкви, создавшей такой важный научный центр как Украинский католический университет. При этом с УКУ сотрудничают отнюдь не только католики или греко-католики: им удалось объединить вокруг программы «Киевское христианство» исследователей из разных стран и разных конфессий, к тому же, сделав ее по-настоящему «публичной», общественно-ориентированной, и научной, и образовательной, и популяризаторской. Это в том числе – заслуга и таких ярких личностей, как покойный Игорь Ярославович Скочиляс. Но и православные Украины должны идти по этому пути: именно научные исследования и просветительская работа позволят и верующим, и неверующим ориентироваться среди вовсе не столь уж сложных понятий церковной «каноничности», «юрисдикций» или «религиозной культуры». .

Неодноразово читала лекції для Відкритого православного університету Софії Премудрості Божої.

У 2021 році Ченцова та російський релігійно-політичний емігрант українсько-єврейського походження Василь Лурьє почали співпрацю в рамках дослідницького проекту ERC AdG 2019 Typarabic (за тематикою: Early Arabic Printing for the Arab Christians. Cultural Transfers between Eastern Europe and the Ottoman Near-East in the 18th century), котрий започаткував Інститут південно-східних європейських досліджень при АН Румунії.

В даний час Ченцова співпрацює з французькими, румунськими та українськими фахівцями в рамках декількох проектів, спрямованих на видання неопублікованих матеріалів, що стосуються Східної Церкви XVI-XVIII століть і зачіпають кілька ключових проблем церковної історії раннього нового часу.

Але від співпраці з інституціями Росії вона остаточно відмовилась у 2022 році, протестуючи проти агресії Росії.

У 2024 році зробила науковий висновок про недостатню канонічність Московської митрополії 1448-1590 років, та Московської Патріархії. .

Предмети дослідження :

• Історія Поствізантійської Православної церкви.

• Взаємовідносини російської та грецької церков в Османську епоху.

• Поствізантійські архіви: грецькі та російські документи, палеографія.

• Київська митрополія в XVII столітті.

Віра Ченцова проводить дослідження в п'яти основних областях: 1) Палеографічні методи вивчення раннього новогрецького письма; 2) каталогізація грецьких документів з московських архівів; 3) документальні матеріали про дві подорожі, здійснені між 1650 і 1670-ми роками патріархом Антіохійським Макарієм і його сином архідияконом Павлом. з Алеппо в Константинополь, румунські князівства, Україну і Росію; 4) відносини між Київською митрополією, Константинопольським патріархатом і Росією в XVII столітті; 5) переклади і поширення грецьких і латинських пророчих текстів в Москві в XVII столітті.

Книги (авторські та співавторські)

1. Восточная церковь и Россия после Переяславской рады: 1654-1658: документы. М., 2004.
2. Икона Иверской Богоматери. (Очерки истории отношений Греческой церкви с Россией в середине XVII в. по документам РГАДА). М., 2010.
3. Proceedings of the first colloquium on Paul of Aleppo and Makarius III Ibn al-Za'im, Bucharest,, 2011.
4. Proceedings of the 2nd Colloquium on Paul of Aleppo and Makarius III Ibn al-Za'im, Bucharest, 2013
5. L’Union à l’épreuve du formulaire. Professions de foi entre Églises d’Orient et d’Occident (XIIIe-XVIIIe siècle), éd. Marie-Hélène Blanchet et Frédéric Gabriel, Leuven , Peeters (Centre d’histoire et civilisation de Byzance, Collège de France-CNRS, Monographies, 51), Typographia Byzantina, 2016.
6. Киевская митрополия между Константинополем и Москвой. 1686. Київ, Дух i Лiтера, 2020.
7. Autocéphalies : l’exercice de l’indépendance dans les Églises slaves orientales (IXe-XXIe siècle), éd. M.-H. Blanchet, F. Gabriel et L. Tatarenko, Rome 2021 (Collection de l’École française de Rome 572), 673 p.

Українознавчі статті українською та іноземними мовами

1. Торговые связи городов Греции в XIII-XIV вв. по данным просопографии венецианского купечества // Византия и Крым. Проблемы городской культуры. Тезисы докладов VIII научных Сюзюмовских чтений. Севастополь, 25 августа-3 сентября 1995 г. Екатеринбург: Уральский ун-т, 1995. С. 5-7.
2. Материалы к истории Херсона в средние века // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии: Сб. научн. тр. — 1996. — Вып. V. — С. 171-184.
3. Источники фонда «Сношения России с Грецией» Российского государственного архива древних актов по истории международных отношений в Восточной и Юго-Восточной Европе в 50-е гг. XVII в. // Русская и украинская дипломатия в Евразии: 50-е годы XVII века. М., 2000. С. 151–179.
4. Коринфский митрополит Иоасаф, гетман Богдан Хмельницкий и Россия (неизвестные документы фонда «Сношения России с Грецией» /фонд 52/ Российского государственного архива древних актов) // Palaeoslavica. Х/2002. № 2. Р. 293–322.
5. Tchentsova, V. Les documents grecs du XVII siècle: pièces authentiques et pièces fausses : 1. L’ex-patriarche oecuménique Athanase Patélare à Moscou en 1653 (Des pièces de chancellerie jettent quelque lumière sur les circonstances de la venue à Moscou du patriarche A. Patelare, après sa déposition du trône constantinopolitain, notamment touchant son rôle de médiateur auprès de l’hetman B. Chmelnicky). // Orientalia Christiana Periodica. Roma, 2002. Vol. 68, fasc. II. P. 335-374.
6. Три греческие грамоты бывшего патриарха Афанасия II Пателара // Очерки феодальной России. М., 2003. Вып. 7. С. 164–189.
7. Греческие грамоты антиохийского патриарха Макария 50-х гг. XVII в. из собрания Российского государственного архива древних актов // Исторические традиции русско-сирииских культурных и духовных связей: миссия антиохийского патриарха Макария и дневники Павла Алеппского. К 350-летию посещения Макарием Антиохийским и архидиаконом Павлом Алеппским Москвы. Четвертые чтения памяти профессора Николая Федоровича Каптерева. Международная научная конференция. 9—10 ноября 2006 г. Материалы. М., 2006. С. 41–57.
8. Tchentsova, V. Le premier voyage du patriarche d’Antioche Macaire III Ibn al–Zaʽîm à Moscou et dans les Pays roumains: 1652–1659. In: Ioana Feodorov (éd.), Relations entre les peuples de l’Europe Orientale et les chrétiens arabes au XVIIe siècle. Bucureşti: Editura Academiei Române, 2012, 69–122.
9. Корпус печатей поствизантийского времени: проект исследования и каталогизации, in: Sphragistic meridian: Киïв-Корсунь / Χερσῶν-Κωνσταντινούπολις. Международный коллоквиум по русско-византийской сфрагистике. Киев, 13-16 сентября 2013 г. Киев;Севастополь, 2013. С. 79-81.
10. К интерпретации грамоты вселенского патриарха Дионисия IV о передаче Киевской митрополии в юрисдикцию московского патриарха // Вспомогательные исторические дисциплины и источниковедение: современные исследования и перспективы развития : Материалы XXVII Междунар. науч. конф. Москва, 9–11 апр. 2015 г. / редкол. : Ю. Э. Шустова (отв. ред.) и др.; Рос. гос. гуманитар. ун-т, Ист.-арх. ин-т, Высшая школа источниковедения, спец. и вспомогат. ист. дисциплин. М.: РГГУ, 2015. С. 461-464.
11. Tchentsova V. Le clergé grec, la Russie et la Valachie à l’époque de Constantin Brâncoveanu: le témoignage des archives russes // Constantin Brâncoveanu et le monde de l’Orthodoxie / Éd. par P. Guran. Bucureşti, 2015. P. 96–104.
12. Moscou face à la tentation protestante du patriarche œcuménique Cyrille Loukaris // L'Union à l'épreuve du formulaire, 2016, p. 311-340
13. Путешествие патриарха антиохийского Макария : Киевский список рукописи Павла Алеппского // Arabica, 2016, Vol 63, Issue 6, p. 702-704.
14. Синодальное решение 1686 г. о Киевской митрополии, in: Древняя Русь. Вопросы медиевистики 2 (68), 2017, с. 89-110.
15. Федорук Г.Я., Ченцова В. До історії книгозбірні Ілька Борщака в Парижі: Iнскрипт Шевченка на «Кобзарі» 1860 року. «Спадщина: Літературне джерелознавство, текстологія». Т. 11-12. 2017.
16. Монахи из Зографа в Киеве и Москве в 20–30-е гг. XVII в. // Исторический вестник. Христианство на Ближнем Востоке. 2017. Т. 20. С. 164-189
17. Ченцова В., Чернухін Є. Печатки й штампи монастирів, скитів і келій на горі Афон за документами ХVIII–ХІХ ст. з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського // Спеціальні історичні дисципліни. Збірка наукових праць / Інститут історії України. Київ : Ін-т історії України НАН України, 2018. Вип. 31. С. 90–102.
18. Кравець М., Ченцова В. Султан відповідає козакам: До історії двох грамот Мегмеда IV до Богдана Хмельницького (1650–1651) // Український археографічний щорічник : журнал. — 2018.— Випуск 21/22. — Том 24/25. — С. 398—399.
19. Мелетій Охридський і синаїти у Ніжині наприкінці XVII століття // Юрисдикційний статус Київської православної митрополії у 1686 році: богослівʼя, канонічне право та культурно-історичний контексті / За загальною редакцією проф. О.Сагана – К., 2019. – С. 103-105.
20. Митра киевского владыки Гедеона (Святополк-Четвертинского) и его титул, in: Вестник Альянс-Архео 28 (2019), c. 21-44.
21. "Воссоединение" // Вестник "Альянс-Архео". ‒ Вып. 30. ‒ М.; СПб.: Альянс-Архео, 2019. ‒ С. 87-173
22. Разрешительная грамота иерусалимского патриарха Феофана «по духу своей дщери» Мелании, in: Труди Київської Духовної Академії Київ, 2020. № 32. С. 59-73.
23. Додатковий лист для «Архіву Дорошенка» / М. Кравець, В. Остапчук, В. Ченцова // Український археографічний щорічник. Нова серія. – 2020. – Вип. 23/24. – С. 280–325. – Про формування «Архіву Дорошенка» в Москві та ідентифікацію його документів у фондах РДАДА.
24. Паисий Лигарид в Киеве // Київська Академія. — 2021. — Вип. 18. — С. 49-107.
25. К истории православной кафедры в Каменце-Подольском в конце XVII века: новые известия о биографии митрополита Панкратия, Sub ficu. Меморіальний збірник, присвячений Ігореві Скочилясу, Львів: Український католицький університет, 2022 (Серія «Київське християнство», т. 25), p. 189-206.
26. Tchentsova V. “The Patriarchal and Synodal Act of 1686 in Historiographical Perspective,” in Orthodoxy in Two Manifestations? The Conflict in Ukraine as Expression of a Fault Line in World Orthodoxy, ed. Thomas Bremer, Alfons Brüning, and Nadieszda Kizenko (Berlin: Peter Lang, 2022), 45-72.
27. Tchentsova, V. Мелетий Охридский и синаиты в Нежине в конце XVII в. Perspektywy Kultury, 38(3), 85-122.
28. Tchentsova, V. New Research on Mazepa's Arabic Gospel (1708) Історико-краєзнавчі дослідження: традиції та інновації. Матеріали VI Міжнародної наукової конференції 8–9 грудня 2023 р. Суми, 2024, с. 218-221.

Посилання

• Київська митрополія завжди була у канонічному підпорядкуванні Константинополя, — історик Віра Ченцова