Перейти до вмісту

Червоний конгоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Червоний конгоні

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Бубалові (Alcelaphinae)
Рід: Alcelaphus
Вид: Конгоні (A. buselaphus)
Підвид: Червоний конгоні ( Alcelaphus buselaphus caama )

Посилання
Вікісховище: Alcelaphus caama
EOL: 4447799
МСОП: 814

Червоний конгоні ( Alcelaphus buselaphus caama ), також відомий, як капський конгоні або Каама, є підвидом конгоні, що мешкає в Південній Африці. У дикій природі живе понад 130 тис. особин цього підвиду. Червоний конгоні близький до цессебе і топі.

Червоний конгоні — велика африканська антилопа, один із десяти підвидів конгоні; іноді його розглядають як окремий вид, A. caama. Це червона антилопа з чорними плямами. Має довшу морду, ніж інші підвиди конгоні, зі складними вигнутими рогами, з’єднаними біля основи. Середня вага самця близько 150 кг, а самиці біля 120 кг. Їх середній зріст в холці 135 см, роги 60 см завдовжки. Тривалість життя червоного конгоні становить близько 19 років.[1] Між самцями та самками спостерігається незначний статевий диморфізм. Однак у самців роги більші ніж у самиць. Антилопи мають відмінний слух і нюх, хоча зір у них слабкий. Максимальна швидкість бігу 55 км/год. Їхня тактика бігу полягає в тому, щоб заплутати хижака, бігаючи зигзагом. [2]

Розмноження

[ред. | ред. код]

Період вагітності вісім місяців. Зазвичай вони народжують у сезонний спосіб перед початком літніх дощів. Після народження телята ховаються в густій рослинності, поки не зміцніють, перш ніж приєднатися до стада. Більшість самок починають розмножуватися після двох років і можуть знову завагітніти через 9 або 10 місяців після пологів.[3]

Харчування

[ред. | ред. код]

Червоні конгоні харчуються травою. Під час сезону дощів у південній Африці трава Andropogon є основним джерелом харчування для антилоп.[4] Конгоні вважаються менш залежними від води, ніж більшість травоїдних, їм потрібно пити воду лише тоді, коли дикі дині та бульби недоступні.[5]


Галерея

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. Red Hartebeest [Архівовано 28 May 2013 у Wayback Machine.].
  2. A Guide to the: Red Hartebeest – Alcelaphus buselaphus [Архівовано 21 May 2013 у Wayback Machine.].
  3. Hartebeest: Alcelaphus buselaphus [Архівовано 22 May 2013 у Wayback Machine.].
  4. Schuette, J.; Leslie, D.; Lochmiller, R. & Jenks, J. (1998). Diets of hartebeests and roan antelopes in Burkina Faso: Support of the long-faced hypothesis. Journal of Mammalogy. 79 (2): 426—436. doi:10.2307/1382973. JSTOR 1382973.
  5. McNaughton, S. & Georgiadis, N. (1986). Ecology of African Grazing and Browsing Mammals. Annual Review of Ecology and Systematics. 17: 39—66. doi:10.1146/annurev.es.17.110186.000351.