Червоні Казарми (Полтава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоні Казарми
Полтава
Червоні Казарми
Червоні Казарми

Будівля Полтавського окружного адміністративного суду (1914 р., приміщення штабу колишніх «Червоних казарм»)
Загальна інформація
Район Шевченківський
Адмінодиниця Шевченківський район
Поштовий індекс 36039[1]
Телефонний код +380 532(2)
Головні вулиці Пушкарівська, Остапа Вишні
Підприємства Полтавський хлібозавод № 2
Парки Молодіжний парк, парк імені І. П. Котляревського
Транспорт
Залізнична інфраструктура Полтава-Київська, Полтава-Південна

Че́рвоні Ка́зарми — неофіційна назва ансамблю будівель та споруд колишнього військового містечка, розташованого в межах південної околиці Полтави та пов'язана з розміщенням на цій території військових казарм. Ансамбль будівель Червоних Казарм визнаний історично-культурною спадщиною міста[2] та 2012 року включений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення Полтави під охоронним № 4663-Пл[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Комплекс споруд військового призначення, більшість із яких збудована у 1876—1893 роках спеціально для потреб військових частин російської імператорської армії, що були розквартировані у Полтаві. У військовий комплекс входили казарми для солдатів, навчальні приміщення, домова церква, порохові склади, для будівництва яких використано червону цеглу, яку виготовляли на місцевих цегельнях у Задихальному яру під Монастирською горою зі спеціальної глини привезеної з-за кордону. При побудові до цементного розчину, що скріплював цеглу, додавали яєчні жовтки, для міцності стін споруди. Завдяки кольору комплексу військових будівель цей квартал Полтави отримав назву — «Червоні Казарми»[4]. Згодом колір було змінено на жовтий, але будівлі колишніх артскладів так і залишилися червоними до самого їх знесення у 2010—2011 роках[2].

Від заснування і в усі часи у Червоних Казармах знаходилися військові частини. За часів Царської Росії, у 1903 році тут містився 33-й Єлецький піхотний полк 9-ї піхотної дивізії російської армії. У буремні роки після Жовтневого перевороту територія казарм стала епіцентром революційних подій. У житті міста «Червоні Казарми» відіграли важливу роль під час Української революції 1917—1921 років — саме там був епіцентр революційних подій[4]. У 1917 році на території містечка нетривалий час проходили вишкіл військові частини Симона Петлюри. За радянської влади у 1921—1935 роках у приміщеннях Червоних казарм дислокувалася 25-та стрілецька дивізія імені В. І. Чапаєва зі складу 7-го корпусу Українського військового округу. У 1939—1941 роках тут місце постійної дислокації 73-го піхотного полку, а перед початком німецько-радянської війни — 132-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора С. Бірюзова. З початком війни на території Червоних казарм відбувалося формування нових бойових підрозділів із мобілізованих полтавців, зокрема, в Червоних Казармах навчали політруків для військових з'єднань Червоної армії.

8 вересня 1941 року Полтаву окупували німецькі війська. До Червоних казарм прийшли нові господарі, у них розташувався німецький гарнізон. У Полтаві почалися масові розстріли населення, євреїв, військовополонених, що відбувалися за міським кладовищем на місці стрільбища 73-го полку поблизу Червоних казарм[5]. Нині на місці масових розстрілів знаходяться Братська могила та Парк Пам'яті і Скорботи[2].

Після закінчення війни 73-й піхотний полк повернувся до Полтави. Від 1958 року в будівлях казарм розпочала роботу 7-ма військова школа з підготовки спеціалістів зв'язку, яку у 1965 році перейменовано на 101-шу військову школу молодших спеціалістів військ зв'язку, згодом переформовано в навчальний центр військ зв'язку. 11 січня 1968 року була підписана Постанова Ради Міністрів СРСР за № 27, а 31 січня того ж року складений відповідний наказ міністра оборони СРСР № 019 про створення на базі навчального центру Полтавського військового командного училища зв'язку. Бойовий прапор новоствореного навчального закладу 4 липня 1970 року приймав його перший начальник полковник Ткаченко Феодосій Петрович, а перший випуск офіцерів-зв'язківців відбувся у 1972 році. У січні 1979 року училище передислоковується у новозбудоване 20-те військове містечко на вул. Зіньківській, 44[6]. За короткий час тут сталася руїна. Усі об'єкти були зруйновані та пограбовані, доведені до значної руйнації[5].

Будівлю колишнього штабу Червоних Казарм 2009 року передано в управління Державної судової адміністрації України, згодом відреставровано та переобладнано під приміщення Полтавського окружного адміністративного суду зі збереженням архітектурного стилю будинку[2]. У 2011 році військові передали весь комплекс будівель колишнього військового містечка у комунальну власність місту. Попередньо там планували «спальний квартал». У 2013 році влада планувала передати колишні військові об'єкти УПЦ МП під православну школу[7]. У березні 2016 року, у міськраді вперше заговорили про передачу нерухомості у державну власність — Національній гвардії України[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  2. а б в г Пушкарівська вулиця. poltavastreets.io.ua. Вулицями Полтави. 16 березня 2013. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 20 лютого 2022.
  3. Пам'ятки культурної спадщини Полтавської області місцевого значення, занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (PDF). poltavaculture.gov.ua. Архів (PDF) оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 9 квітня 2022.
  4. а б Анна Довгошей (31 жовтня 2011). «Червоні казарми» у Полтаві перетворять на спальний квартал. poltava.to. Інтернет-видання «Полтавщина». Процитовано 9 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. а б Володимир Сулименко (31 травня 2018). Згадуючи про «Червоні казарми». visnyk.poltava.ua. Полтавський вісник. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 20 лютого 2022.
  6. Нариси історії освіти. Полтавський військовий інститут зв'язку. histpol.narod.ru. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 9 квітня 2022.
  7. Ян Пругло (17 травня 2013). «Красные казармы» в Полтаве станут православной школой. poltava.to (рос.). Інтернет-видання «Полтавщина». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  8. Ян Пругло (22 березня 2016). «Червоні казарми» у Полтаві другий рік поспіль передають Нацгвардії. poltava.to (рос.). Інтернет-видання «Полтавщина». Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 9 квітня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]