Перейти до вмісту

Черненко Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Василь Іванович Черненко
 Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження1 січня 1959(1959-01-01) (65 років)
Звенигородка, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterЧернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Повітряні сили
Командування
2017—2022? Повітряне командування «Південь» ПвК «Південь», командир
2009—2017  Військово-морські сили, начальник управління авіації та протиповітряної оборони
2004—2009
 204 БрТА, командир
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)

Васи́ль Іва́нович Черне́нко (нар. 1 січня 1959, Звенигородка, СРСР) — український військовик, генерал-лейтенант Повітряних сил ЗС України, командир Повітряного командування «Південь» (з грудня 2017). Льотчик першого класу.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Василь Черненко народився у Звенигородці, що на Черкащині. З 1978 по 1982 рік навчався у Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків.

З 1982 року — льотчик, а з 1983 року — старший льотчик винищувального авіаційного полку. Впродовж 19841987 років (з невеликою перервою) був командиром ланки винищувального авіаційного полку. З 1987 — заступник командира, а з 1988 року — командир ескадрильї.

З 1989 по 1992 рік навчався у Військовій командній академії ППО імені Г. К. Жукова, після закінчення якої до 1998 року очолював авіаційну ескадрилью винищувального авіаційного полку. З 1998 року — командир авіаційної ескадрильї винищувальної авіаційної бригади, а з 2000 року — заступник командира бригади. З листопада 2001 по грудень 2003 — командир винищувального авіаційного полку. У 20032004 роках знову обіймав посаду заступника командира авіаційної винищувальної бригади.

У грудні 2004 року Василь Черненко очолив 204-ту авіаційну винищувальну бригаду Повітряних сил ЗСУ, що у 2007 році була визнана одним з найкращих формувань ПС ЗСУ[1].

Військовий льотчик 1-го класу. Спеціалізація — МіГ-29. Станом на 2007 рік мав загальний наліт 1476 годин.

З березня 2009 року Черненка призначено на посаду заступника командувача ВМС ЗС України з авіації — начальника управління авіації та протиповітряної оборони Командування ВМС України (в/ч А0456). Під його керівництвом було значною мірою вдосконалено структуру управління, продовжено роботу з нарощування кількості боєздатної авіаційної техніки та боєздатних льотних екіпажів бригади, організовано роботу науково-тренувального комплексу «НИТКА».

23 серпня 2014 року Указом Президента України № 679/2014 Василю Черненку було присвоєне військове звання генерал-майора[2].

У грудні 2017 року призначений командиром Повітряного командування «Південь».

З травня 2019 року Василю Черненку було присвоєне військове звання генерал-лейтенанта.[3]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений. Разом з дружиною Людмилою Анатоліївною, що проходила військову службу за контрактом у в/ч А-2255, виховав двох синів: Анатолія та Владислава.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Журнал «Військо України» № 12 (90) 2007, стор. 4 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 серпня 2014. Процитовано 25 серпня 2014. [Архівовано 2014-08-26 у Wayback Machine.]
  2. Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 679/2014 «Про присвоєння військових звань»
  3. Указ Президента України від 3 травня 2019 року № 183/2019 «Про присвоєння військових звань»
  4. Указ Президента України від 3 грудня 2010 року № 1064/2010 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців і працівників Збройних Сил України»
  5. Указ Президента України від 20 серпня 2007 року № 718/2007 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

[ред. | ред. код]