Перейти до вмісту

Черниші (Україна)

Координати: 49°51′29″ пн. ш. 31°18′52″ сх. д. / 49.85806° пн. ш. 31.31444° сх. д. / 49.85806; 31.31444
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Черниші
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Тер. громада Бобрицька сільська громада
Код КАТОТТГ UA71080070220042807
Облікова картка облікова картка 
Основні дані
Перша згадка XVIII століття
Населення 180 осіб (2009[1])
Площа 1,34 км²
Густота населення 134,22 осіб/км²
Поштовий індекс 19011
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°51′29″ пн. ш. 31°18′52″ сх. д. / 49.85806° пн. ш. 31.31444° сх. д. / 49.85806; 31.31444
Середня висота
над рівнем моря
149 м[2]
Відстань до
районного центру
24 км
Найближча залізнична станція Ляплава
Відстань до
залізничної станції
19 (фізична) км
Місцева влада
Адреса ради с. Бобриця
Карта
Черниші. Карта розташування: Україна
Черниші
Черниші
Черниші. Карта розташування: Черкаська область
Черниші
Черниші
Мапа
Мапа

Черниші́ — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Бобрицькій сільській громаді. Розташоване за 25 км від міста Канева, за 10 км від пристані Бучак та за 19 км від залізничної станції Ляплава.

Населення села становить 180 осіб, дворів 110 (2009; 209 осіб в 2007, 471 особа в 1972).

Історія

[ред. | ред. код]

За оповідями місцевих жителів, назву селу дав шляхтич Черниш, який володів селом наприкінці XV-го — початку XVI століття. Про те, що поселення на місці сучасного села існувало давно свідчать знайдені поблизу села городище та скарб ювелірних речей періоду Київської Русі. Перша ж письмова згадка належить до XVIII століття.

Лаврентій Похилевич у своїх «Сказаннях про населені місцевості Київської губернії» за 1864 рік пише, що Черниші знаходяться за 5 верст на південь від села Ромашок, при верхів'ях струмка, що впадає в Росаву. Землі має 1 267 десятин. Мешканців обох статей — 759. В 1792 році було 40 дворів і 384 мешканці.

У 1900 році в селі налічувалось 1 253 особи, з них 534 жінки.

У роки Голодомору та репресій в селі загинуло близько 50 осіб. На фронтах радянсько-німецької війни воювало 160 жителів села, загинули 120 осіб. На честь полеглих споруджено обеліск Слави.

Станом на 1972 рік в селі містився колгосп імені Леніна, за яким було закріплено 874 га землі, з них 733 га орної. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових культур та тваринництві. 25 селян було нагороджено орденами та медалями. Тут діяли початкова школа, клуб на 200 місць, медпункт, дитячий садок, магазин.

У 1996 році в селі проведено паювання землі.

Сучасність

[ред. | ред. код]

У селі діють сільський клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, магазин. На землях сільської ради працює СТОВ «Пищальники».

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Сажалківський — гідрологічний заказник місцевого значення.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

У селі народилися:

Після війни в селі мешкав Кудряшов Петро Єгорович — повний кавалер ордена Слави.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]