Перейти до вмісту

Чехов Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михайло Чехов
Михаил Александрович Чехов
Народився29 серпня 1891(1891-08-29)[4][1][5]
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Помер30 вересня 1955(1955-09-30)[1][2][…] (64 роки)
Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
·інфаркт міокарда
ПохованняМеморіальний парк «Форест-Ловн» (Голлівуд-Гілз)
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
 США
Діяльністьактор, режисер
Alma materМосковський художній театр
ВчителіСтаніславський Костянтин Сергійович, Вахтангов Євген Багратіонович і Сулержицький Леопольд Антонович
Відомі учніRobert Lewisd
Знання мовросійська[6][7] і англійська[7]
ЗакладМХТ, МХАТ II
Роки активності1912—1955
БатькоЧехов Олександр Павлович
У шлюбі зОльга Чеховаd
ДітиAda Tschechowad
Нагороди
IMDbID 0155011

Михайло Олександрович Чехов (рос. Михаи́л Алекса́ндрович Че́хов; 17(29) серпня 1891, Санкт-Петербург, Російська імперія — 30 вересня 1955, Беверлі-Гіллз, Каліфорнія, США) — російський та американський актор, режисер, театральний педагог, засновник акторської «Системи Чехова». Небіж письменника Антона Чехова, син прозаїка та публіциста Олександра Чехова.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Син Олександра Чехова та його другої дружини Наталі Олександрівни Гольден (1855—1918).

У 1907 році вступив до театральної школи Петербурзького Малого (Суворинського) театру, де одним з його наставників був Борис Глаголін.

У 1912 році запрошений К. С. Станіславським в Московський Художній театр і зарахований у філіальне відділення.

Через рік у Першій студії МХТ став працювати під керівництвом Л. А. Сулержицького й Е. Б. Вахтангова.

У1918 році створив свою студію, де займався дослідженням акторської психотехніки (перебуваючи під сильним впливом антропософских навчань Р. Штайнера і А.Бєлого). Він був переконаним послідовником Рудольфа Штайнера. Вважав антропософію джерелом духовного відродження і водночас способом розвитку акторської майстерності.

М. О. Чехов, 1922

У 1921 році грає роль Хлестакова в знаменитій постановці «Ревізора» (реж. Станіславський і Немирович-Данченко).

У 1922 році очолив Першу студію, яка в 1924 році була перетворена у МХАТ II.[8]

Адаптував для сцени «Казку про Івана-дурня» Л. М. Толстого.

Брав участь у гастрольній поїздці театру Америкою в 1922—1923 роках; американська преса називала Чехова «Моцартом сцени», «людиною з тисячею облич».[8]

У 1928 році, через незадоволеність всіма революційними змінами, вирішив не повертатися з гастролей Німеччиною. У 1929—1930 роках знявся в трьох фільмах, працював в театрі Макса Рейнгардта.

У 1930 році спробував організувати театр у Чехословаччині, але, отримавши відмову в субсидії, переїхав до Парижу. Виступав на сцені драматичних театрів Берліну, Відня, Парижу, Лондону.

У 1932 році в Ризі відкриває власну театральну студію, у якій почав практикувати навчальні засоби та техніки, які згодом виклав у книзі «Про техніку актора». Працює режисером і актором у театрах Риги, Сигулди, Каунаса. Після перевороту в Латвії в 1934 році залишає Ригу. У 1936 році відкрив свою студію в Лондоні.

З 1939 року жив у США, створив там свою акторську школу «Акторська лабораторія» (англ. Actors Laboratory), яка мала величезну популярність в акторському середовищі. Михайло Чехов час від часу знімався в кіно, зокрема у фільмі «Заворожений» (реж. А. Гічкок), за роль у якому номінувався на «Оскар» в номінації «Кращий актор другого плану» (1946). Того ж року став членом Академії кінематографічних мистецтв і наук. Останні роки життя займався переважно викладанням.

Помер у Беверлі-Гіллз (штат Каліфорнія) 1 жовтня 1955 року. Урна з його прахом похована на кладовищі Форест-Лон-Меморіал.

Сім'я

[ред. | ред. код]

«Система Чехова»

[ред. | ред. код]

Відмінність від «Системи Станіславського»

[ред. | ред. код]

Підхід Чехова, як і підхід Станіславського, визначає створення художнього образу як мету для драматичного актора. Однак для Станіславського зовнішній образ — результат всієї роботи, а для Чехова лише матеріал для роботи. Станіславський закликає актора шукати подібність між «я» і пропонованими обставинами, персонажем. Чехов пропонує шукати відмінності.

Вплив системи

[ред. | ред. код]

Незважаючи на те, що книжка «Про техніку актора» не відразу була опублікована в Америці, через «Систему Чехова» пройшли Мерилін Монро, Клінт Іствуд, Ентоні Куїнн, Юл Бріннер, Ллойд Бріджес і багато інших голлівудські «зірок». Школу називали «кузнею театральних талантів». Особливо значущим вважається внесок Чехова в розкриття таланту Мерилін Монро. Багато колег ставили під сумнів профпридатність акторки, а Чехов відкрив для неї свою систему акторської майстерності, з якою Монро і йшла протягом всієї своєї кар'єри.

Книги

[ред. | ред. код]
  • Чехов М. Шлях актора.
  • Чехов М. Про техніку актора.
  • Чехов М. Спогади.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Чехов Михаил Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  5. ↑ Babelio — 2007.
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ а б CONOR.Sl
  8. ↑ а б Ivani︠a︡n, Ė. A. (Ėduard Aleksandrovich); Иванян, Э. А. (Эдуард Александрович) (2001). Ėnt︠s︡iklopedii︠a︡ rossiĭsko-amerikanskikh otnosheniĭ : XVIII-XX veka. Moskva: Mezhdunarodnye otnoshenii︠a︡. ISBN 5-7133-1045-0. OCLC 48857764.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чехов_Михайло_Олександрович