Чечель Микола Флорович
| Чечель Микола Флорович | |
|---|---|
| Народився | 1891 Волинська губернія, Російська імперія |
| Помер | 9 січня 1937 Суздаль, Івановська область, РСФРР, СРСР |
| Країна | .svg){kind=small} СРСР Російська імперія УНР |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d] |
| Посада | Член Всеросійських установчих зборівd |
| Партія | Українська Партія Соціалістів-Революціонерів |
Микола Флорович Чечель (1891 — 9 січня 1937, Суздаль, Російська РФСР) — політичний діяч. Член ЦК УПСР, член і секретар Центральної Ради, співробітник Михайла Грушевського. У 1920–1924 рр. — в еміграції у Відні. У 1924 р. повернувся в Україну. Жертва сталінського терору.
Народився на Волині у сім'ї робітника. Середню освіту одержав у Житомирській гімназії.
3 1910 року навчався на кораблебудівному відділі Петербурзького політехнічного інституту. У 1911 перевівся до Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення.
Належав до Української студентської громади та петербурзького осередку Товариства українських поступовців.
З березня 1917 — член Української національної ради в Петрограді. 17.3.1917 у складі української репрезентації зустрічався з прем'єр-міністром Тимчасового уряду Росії Г. Львовим, якому передали меморандум з українськими вимогами, що не потребували рішення Установчих зборів. У квітні 1917 обраний членом Української Центральної Ради від студентських організацій, входив до складу Малої Ради. З липня 1917 до квітня 1918 — секретар УЦР. Член комісії УЦР із розробки проєкту статуту автономії України. За політичними переконаннями належав до Української партії соціалістів-революціонерів, на II з'їзді УПСР (15 — 19.7.1917) обраний членом ЦК. Репрезентував Україну на Демократичній нараді у Петрограді, був делегатом Всеросійських установчих зборів від українських соціалістичних партій.
Напередодні гетьманського перевороту призначений РНМ УНР членом української делегації на переговорах з РСФРР Політичний однодумець Михайла Грушевського, разом з яким у 1919 емігрував до Відня. Належав до «Закордонної делегації» УПСР. У 1920—1921 продовжував освіту у Віденському політехнічному інституті, редагував журнал «Борітеся — поборете».
У вересні 1921 разом із Миколою Шрагом приїздив до Харкова, де вів переговори з головою Раднаркому УСРР Християном Раковським про повернення в Україну. Викладав у 3-й харківській профшколі архітектурно-будівельного фаху, з 1927 — у Харківському технологічному інституті, очолював секцію промисловості будівельних матеріалів Держплану.
На початку 1931 заарештований у справі так званого Українського національного центру. У 1932 засуджений до 6 років позбавлення волі, а 2.6.1937 постановою особливої наради при наркоматі внутрішніх справ СРСР повторно засуджений до 5-річного ув'язнення. 9.1.1937 за вироком УНКВС по Івановській області Миколу Чечеля було розстріляно в Суздалі.
В Житомирі існує провулок Миколи Чечеля[1].
- ↑ Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. zt-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.
- Т. С. Осташко. Чечель Микола Флорович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 541. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Чечель Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2054. — 1000 екз.