Перейти до вмісту

Чжао Сюй (II)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чжао Сюй
кит. 趙煦 Редагувати інформацію у Вікіданих
кит. 赵煦 Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
7-й Імператор династії Сун
1 квітня 1085 — 23 лютого 1100 року
Попередник: Чжао Сюй (I)
Спадкоємець: Чжао Цзі
 
Ім'я при народженні: кит. 趙傭[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: 4 січня 1077 Редагувати інформацію у Вікіданих
Кайфен, Kaifeng Fud, Jingjid, Північна династія Сун
Смерть: 23 лютого 1100 Редагувати інформацію у Вікіданих (23 роки)
Кайфен, Kaifeng Fud, Jingjid, Північна династія Сун
Поховання: Yongtai Mausoleumd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Династія Сун[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: House of Zhaod Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Чжао Сюй[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Empress Qinchengd[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Empress Mengd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих і Empress Liud[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Zhao Maod[2] Редагувати інформацію у Вікіданих, Princess Dengguod Редагувати інформацію у Вікіданих, Princess Chenguod[2] Редагувати інформацію у Вікіданих, Princess Qinguo Kangyizhangd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих і Princess Yangguod Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Чжао Сюй (спрощ.: 赵煦; кит. трад.: 趙煦; піньїнь: Zhào Xù), храмове ім'я Чжецзун (кит.: 哲宗; піньїнь: Zhézōng; 4 січня 1077 —23 лютого 1100) — сьомий імператор династії Сун.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з імператорського роду Чжао. Був сином імператора Чжао Сюя. Успадкував трон у 8-річному віці після смерті батька. Фактично державою як регентка правила імператриця Гао-тайхоу — мати покійного імператора. Ще до свого приходу до влади вона активно включилась до гострої внутрішньої боротьби з приводу реформ, що проводились на той час з ініціативи Ван Аньши та його прибічників. Її симпатії були на боці противників реформ, тож вона разом із іншими імператорськими родичами домоглась відставки Ван Аньши й поступового відновлення старих порядків[4]. У зовнішній політиці Гао дотримувалась тактики поступок сусідам і передала низку територій на північному заході державі Західна Ся.

Після смерті регентки 1093 року Чжецзун змінив вектор зовнішньої політики, звільнивши та заславши до віддалених провінцій лідерів консерваторів Сима Гуана, Су Ши й Су Че. Імператор віддав перевагу реформаторам, прихильникам Ван Аньши. У зовнішній політиці почався перехід до спротиву зазіханням держави Західна Ся. Було здійснено низку успішних походів, завдяки чому було відвойовано китайські землі, а противник був змушений піти на укладання вигідного для Сун мирного договору.

Водночас за ініціативи Чжецзуна було послаблено податковий тиск на селян, орендарів землі, пом'якшено покарання за кримінальні злочини. 1098 року було створено спеціальне управління, що займалось організацією притулків для старих і безхатьків. Чжао Сюй вважається одним з найгуманіших серед усіх імператорів династії Сун.

Помер Чжецзун після тривалої застуди 23 лютого 1100 року. Трон після того успадкував його брат Чжао Цзі.

Девізи правління

[ред. | ред. код]
  • Юанью (元祐) 1086—1094
  • Шаошен (紹聖) 1094—1098
  • Юаньфу (元符) 1098—1100

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 脱脱 History of Song // 宋史 — 1345. — Т. 017. — (二十四史)
  2. а б в г д е ж и China Biographical Database
  3. Ebrey P. B. Emperor Huizong — 1 — Harvard University Press, 2013. — P. 12. — 696 p. — ISBN 978-0-674-72525-6
  4. Song Zhezong. Baike Baidu. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 17 березня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • TWITCHETT, Denis; SMITH, Paul Jakov. The Cambridge History of China, Vol. 5 Part One: The Sung China and Its Precursors, 907—1279 AD. 1. vyd. Cambridge, New York, Melbourne, Madrid, Cape Town, Singapore, Sao Paulo, Delhi: Cambridge University Press, 2009. 1128 s. ISBN 0521812488, 978-0521812481