Чибчакум
Чибчакум або Чибчачум — бог дощу і грому, природних сил, захисник торговців, ювелірів і землеробів (тобто простолюдинів) в міфології чибча-муїсків. Ім'я перекладається як «Опора (жезл, сила) чибча».
Є одним з давніх богів чибча-муїска. Був сином богині Юбекайгуаї. За те, що люди, піддавшись пияцтву та лінощам, перестали шанувати закони залишені Бочікою й насамперед богів, вирішив їх покарати. Розсердившись, Чибчакум затопив долину Боготи річками Сопо і Тібіто, втім на прохання людей Бочіка постав перед верхи на веселці, із золотим жезлом у руках. За помахом його руки розкрилася горловина водоспаду Текендама, і з висоти 130 метрів води з долини Боготи кинулися в річку Магдалена. Потім він вступив у сутичку з мстивим Чибчакумом, переміг його і зобов'язав тримати на плечах землю, яка раніше лежала на деревах гуайяки. Час від часу Чибчакум, щоб відпочити, перекладає землю з одного плеча на інше, тому відбуваються землетруси. За це люди повинні приносити золото в жертву Чібчакуму. Коли в гори потрапляє людина, Чибчакум намагається поговорити з ним, — так народжується гірська луна.
За іншим варіантом, Чибчакум заздрив діям Бочіки, тому вмовив богиню Уітаку спокусити людей пиятикою, щоб між ними почалася війна, проте Бочіка викляв Уітаку й та перетворилася на сову. І тоді вже Чибчакум вирішив потопити долину Боготи, щоб винищити людство. Втім частину людей врятував Бочіка, а самого Чибчакума змусив спуститися у підземній світ й тримати землю на плечах.
Муїски, піддані держави Баката вважали Чибчакума своїм покровителем. Звідси дослідники виводять думку щодо зародження культу цього божества серед південних племен муїска, що потім поширилося на усю територію чибча-муїсків.
- Chibchacum, las iras del patrono de Bacatá[недоступне посилання з серпня 2019]
- Chibchacum[недоступне посилання з серпня 2019]