Перейти до вмісту

Чибінєєв Валерій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чибінєєв.
Чибінєєв Валерій Вікторович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження3 березня 1988(1988-03-03) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть3 березня 2022(2022-03-03)[1] (34 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гостомель, Бучанський район, Київська область, Україна[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
(загиблий у бою Редагувати інформацію у Вікіданих)
ПохованняБерковецьке кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma MaterВійськова академія[1], Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдо«Каракурт»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
 79 ОДШБр
Війни / битви

Війна на сході України

Бої за Авдіївку

Бої за Гостомельський аеропорт
Командування
командир роти снайперів
Нагороди та відзнаки
Герой України
CMNS: Чибінєєв Валерій Вікторович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Зовнішні відеофайли
 Герой України командир 79-ї бригади Валерій Чибінєєв у студії Сніданку на YouTube // ТСН, 25 серпня 2016

Вале́рій Ві́кторович Чибінє́єв (3 березня 1988(1988-03-03) Редагувати інформацію у Вікіданих, Бердянськ, Запорізька область Редагувати інформацію у Вікіданих — 3 березня 2022(2022-03-03) Редагувати інформацію у Вікіданих, Гостомель, Київська область Редагувати інформацію у Вікіданих)[2] — український розвідник,[3] співробітник ГУ розвідки МО України. Військовик, підполковник ЗСУ, командир роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади. Герой України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 3 березня 1988 року в Бердянську.[4] Рано втратив батьків, тому виховувався у школі-інтернаті.[4][5]

Після 9 класу вступив до запорізького військового ліцею «Захисник». Потому вступив до Військової академії Сухопутних військ (м. Одеса),[6] звідки був переведений до Львівської академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, закінчивши її 2010 року. У військовому званні «лейтенант» продовжив військову службу у складі 79 ОДШБр.[5]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Валерій Чибінєєв з перших днів російської агресії став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. У складі 1-го аеромобільно-десантного батальйону брав участь у визволені міста Лиману Донецької області.

У червні 2014 року, під час ведення бойових дій в районі селища Бірюкове Луганської області, підрозділ, очолюваний Чибінєєвим, знищив ДРГ противника та взяв у полон двох терористів. У липні того ж року, поблизу селища Ізварине Луганської області, разом зі своїми побратимами витягнув з підбитого танка трьох військовослужбовців. У січні 2015 року обороняв Донецький аеропорт поблизу злітної смуги летовища.

У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу Авдіївки, в ході успішно проведених операцій групами снайперів під керівництвом Валерія Чибінєєва було знищено обслуги кулеметів та гранатометів та одного снайпера, загалом 12 підтверджених цілей. Наприкінці цього ж місяця зазнав поранення внаслідок обстрілу позицій артилерією терористів. Попри це й далі керував підрозділом, що дозволило утримати позиції попри численні атаки терористів та обстріли території ворожою артилерією.

Пізніше він продовжив службу в ГУР МОУ. Інколи під час маршів розходилися шви й кровоточили рани, починалися болі.[7]

Загинув 3 березня 2022 року. 5 березня повідомлено, що Валерій загинув у боях за Гостомель поблизу Києва.[8][9] ГУР МОУ того дня повідомило, що Валерій загинув під час виконання спецзавдання як розвідник.[10] У 2023—2024 роках були оприлюднені свідчення неназваного офіцера ГУР із позивним «Філософ», який був також учасником бою. За цими даними, 2 березня група Валерія Чибінєєва отримала завдання щодо снайперського прикриття дій зведеного підрозділу в Гостомелі та зайшла в місто. 3 березня після російського артилерійського обстрілу наблизилися 3 броньовані машини з росіянами і почали спішуватися. Їх обстріляв Валерій з великокаліберної снайперської гвинтівки Barrett М107. Потім почався другий наступ, в якому взяло участь 9 російських БМД.[11] За словами «Філософа», усі російські БМД, які були зупинені на блокпосту в Гостомелі, мали пробоїни саме від снайперської гвинтівки Валерія.[12] Коли у Валерія закінчилися набої до гвинтівки, він вступив у ближній бій. Близько 15 години командир іншої бойової групи повідомив про загибель Валерія.[11]

За 3 роки до цього, у 2019 році, поліг його рідний брат, військовик Роман Чибінєєв, який загинув на Донеччині.

11 березня 2022 року Валерій Чибінєєв похований на Берковецькому кладовищі. Залишилися дружина та маленька донька.

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі.[13] Нагороду Чибінєєву вручив президент Порошенко під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці незалежності України 24 серпня 2016 року.
  • Почесний громадянин Запоріжжя (23 серпня 2016).

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У лютому 2024 року в місті Києві вулицю Чернігівську перейменували на вулицю братів Чибінєєвих.[14]
  • 2024 року ГУ розвідки презентувало фільм про Чибінєєва у межах проекту ГУР МО «Видатні розвідники».[15]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Орлова В. У боях під Гостомелем загинув Герой України — УНІАН, 2022.
  2. ↑ Орлова, Віолетта (4 березня 2022). У боях під Гостомелем загинув Герой України. УНІАН. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
  3. ↑ ГУР Міноборони повідомило про загибель трьох розвідників. Серед них був і Денис Кірєєв з переговорної делегації. Київ Media (укр.). 5 березня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
  4. ↑ а б Чибінєєв Валерій Вікторович – учасник АТО на сході України, підполковник, Герой України | Полтавська обласна державна адміністрація. www.adm-pl.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  5. ↑ а б Герой України Чибінєєв про війну, одруження та як ледь не втратив свідомість на нагородженні. zp.depo.ua (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 19 вересня 2018.
  6. ↑ Герой України Чибінєєв Валерій Вікторович | Новомиколаївська районна державна адміністрація. nmrda.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018. [Архівовано 2018-09-19 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Пам’яті розвідника — Героя України Валерія Чибінєєва. armyinform.com.ua (укр.). АрміяInform. Процитовано 22 квітня 2023.
  8. ↑ Пам'яті загиблого 3 березня в бою за Гостомель Героя України Валерія Чибінєєва. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
  9. ↑ Під час бою за Гостомель загинув герой України Валерій Чибінєєв. 04.03.2022, 18:58. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
  10. ↑ Україна втратила своїх відданих синів. gur.gov.ua. Процитовано 23 січня 2023.
  11. ↑ а б Валерій Чибінєєв: останній бій Героя України. censor.net. 23 червня 2023.
  12. ↑ ГУР презентувало фільм про полеглого Героя України Валерія Чибінєєва. www.ukrinform.ua (укр.). 22 серпня 2024. Процитовано 26 січня 2025.
  13. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 348/2016 «Про присвоєння В.Чибінєєву звання Герой України»
  14. ↑ Ярослав Герасименко (9 лютого 2024). У Києві вулицю Булгакова перейменували на честь Кікабідзе, а бібліотеку Блока назвали іменем Юри. hromadske.
  15. ↑ До Дня Незалежності: ГУР презентувало фільм про полеглого Героя Валерія Чибінєєва. РБК-Украина (укр.). Процитовано 8 вересня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 162
23 серпня 2016 		Наступник:
Ковальчук Андрій Трохимович Брановицький Ігор Євгенович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чибінєєв_Валерій_Вікторович&oldid=44612154