Чигирин-Діброва
| Чигирин-Діброва | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Основні дані | ||||
| 49°16′59″ пн. ш. 32°55′00″ сх. д. / 49.28306° пн. ш. 32.91667° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна  | |||
| Регіон | Полтавська область | |||
| Засновано | 1611? | |||
| Магдебурзьке право | 1636 | |||
| Населення | 1099 (на 1900) | |||
| Часовий пояс | UTC+2, UTC+3 (Полтавська область) | |||
| Номери автомобілів | BI, НІ | |||
| OSM | ↑91294 ·R (Полтавська область) | |||
| Міська влада | ||||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
Чигирин-Діброва (Чигирин-Дубрава) — історичне місто. Розташовувалось у гирлі Сули, нині затоплене водами Кременчуцького водосховища.
Засноване на початку XVII століття (1611?), згодом увійшло до складу так званої Вишневеччини (1636 Ярема Вишневецький надав місту магдебурзьке право за зразком Лубен). На землі Чигирин-Діброви претендував також Пивогірський монастир (Пивгородський) (філія Київського Миколаївського Пустинного монастиря), тому саме він виграв з початком Козацької революції середини XVII століття.
Відтак, лише за часів Руїни Чигирин-Діброва стає окремим сотенним центром (перша згадка 1672), на зверхність над яким претендують Чигиринський і Лубенський полки.
У 1649 р. містечко Чигирин-Діброва входило до території Жовнинської сотні Чигиринського полку. Як окремий військово-адміністративний підрозділ сотня утворена 1661 року (перша згадка Чигирин-Дібровської сотні 1672) у складі новоствореного Кременчуцького полку (1661—1666). До кінця гетьманства П.Дорошенка (1676 рік) Чигиринський полк намагався повернути собі зверхність над лівобережними сотнями, але десь від 1667 року і до ліквідації у 1782 році Чигирин-Дібровська сотня перебувала у складі Лубенського полку. По Чигиринських війнах 1677-78 містечко дало прихисток чималій групі емігрантів зі зруйнованої Чигиринщини.
Наприкінці XVII століття Чигирин-Діброва лишалась важливим прикордонним пунктом Гетьманщини, «столицею» компанійського полку Іллі Новицького. У XVIII столітті підупадає (1731 Пивогірський монастир частково поновив стару юрисдикцію над Чигирин-Дібровою, містечко також потерпає через повені та річкові наноси). За ревізіями у 1769 р. значаться дві Чигирин-Дібровські сотні. Після скасування сотні її територія увійшла до Городиського повіту (Градизький повіт) Київського намісництва. Після ліквідації Гетьманщини Чигирин-Діброва втрачає своє значення.
1900 року містечко має лише 1099 жителів (імовірно через поділ на Чигирин-Діброву та Морозівку). 1959, у зв'язку із будівництвом Кременчуцької ГЕС, Чигирин-Діброва потрапила до зони затоплення. Населення переведено до давнього чигириндібровського виселка — села Мозоліївка (Глобинський район Полтавської області).
- 1885 — 1250[1]
- 1900 — 1099
- Чигирин-Діброва (1636 р.) [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Кременчук від заснування до 1764 р., Вирський Д. С.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Ткаченко М. Нарис історії Кременчуччини до початку XVIII ст. // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — Кн.24. — К., 1929. — С.67-68.
- Лазаревський А. М. Исторические очерки Полтавской Лубенщины XVII–XVIII вв. // Чтения в обществе Нестора-летописца. Кн. 11. К., 1896.