Перейти до вмісту

Чичваркін Євген Олександрович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чичваркін Євген Олександрович
рос. Евгений Александрович Чичваркин Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнірос. Евгений Александрович Чичваркин Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився10 вересня 1974(1974-09-10) (50 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбізнесмен Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materДержавний університет управлінняd (1996) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяПраве ділоd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоОлександр Олександрович Чичваркін
МатиЛюдмила Геннадіївна Чичваркіна
У шлюбі зТетяна Фокіна
ДітиЯрослав, Марта, Аліса, Лев
Автограф
IMDbID 3259583 Редагувати інформацію у Вікіданих

Євгéн Олексáндрович Чичвáркін (рос. Евгений Александрович Чичваркин; нар. 10 вересня 1974, Ленінград, РСФСР) — російський підприємець, мільйонер, співзасновник та колишній співвласник мережі салонів стільникового зв'язку «Євросєть», деякий час лідер московського відділення опозиційної партії «Союз правих сил», політичний емігрант.[1] З кінця 2008 року живе у Великій Британії, де відкрив винний магазин Hedonism Wines.[2]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Євген Чичваркін народився 10 вересня 1974 року. За власним визнанням,[3] «фізично з'явився на світ» в Ленінграді (пряма цитата Чичваркіна: «Формально я з'явився на світ в Ленінграді, а зареєстрований в Москві (мама — ленінградка, тато — москвич)».[4] Більшість джерел вказує містом народження Москву.[5][6]

Його батько працював цивільним льотчиком, а мати — інженером-економістом в Міністерстві зовнішньої торгівлі СРСР (пізніше в Міністерстві промисловості і торгівлі Російської Федерації).[6] Говорячи про етнічні корені, Чичваркін вказував, що його прапрадід був мокшею.[7]

Після закінчення московської школи № 28[8] в 1991 році Чичваркін вступив до Державної академії управління, яку закінчив у 1996 році, отримавши диплом за спеціальністю «Економіка управління на автотранспорті».[5][6]. В цей же час займався торгівлею на речових ринках.[5]

З 1996 по 1998 роки навчався в аспірантурі академії.[5]

Керівництво компанією «Євросєть»

[ред. | ред. код]

2 квітня 1997 року разом з другом Тимуром Артем'євим заснував компанію «Євросєть», що згодом стала найбільшим російським стільниковим рітейлером.[5][6][9]

2 вересня 2008 року співробітники правоохоронних органів провели обшук у центральному офісі компанії «Євросєть», що був пов'язаний із розслідуванням справи про викрадення у 2003 році колишнього експедитора «Євросєті» Андрія Власкіна, який за версією захисту Чичваркіна,[10] був підозрюваний службою безпеки компанії у крадіжках стільникових телефонів.[11]

22 вересня 2008 року разом з Тимуром Артем'євим підписав угоду про продаж 100 % компанії «Євросєть» інвестиційній компанії ANN на чолі з підприємцем Олександром Мамутом.[12][13] 24 жовтня 2008 компанія «Вимпел-Комунікації» придбала 50 % мінус одна акція компанії «Євросєть» у компанії ANN. Угода про продаж була завершена 3 лютого 2011 року.[14][15]

16 листопада 2008 року Чичваркін очолив ще незареєстрований Московський відділ партії «Праве діло».[16]. Також він був призначений відповідальним за брендінг партії.[17] 2008 року на з'їздіпартії Єдина Росія Чічваркін був модератором секції «Нова еліта Росії»[18][19].

20 листопада 2008 року стало відомо, що Чичваркін залишив пост голови ради директорів компанії «Євросєть».[20].

Еміграція

[ред. | ред. код]

До моменту свого від'їзду із країни проживав у трикутнику Нові Черьомушки — Університет — Проспект Вернадського.[21] 22 грудня 2008 року вилетів у Лондон. У січні 2009 року Слідчий комітет при прокуратурі РФ порушив кримінальну справу стосовно Чичваркіна.

2 березня 2010 року заявив про те, що просить більше не асоціювати його з партією «Праве діло», оскільки складно працювати у проєкті із-за кордону.[22]

3 квітня 2010 року 60-літню матір Чичваркіна, Людмилу Чичваркіну, знайшли мертвою вдома. За попереднім висновком судмедекспертів Чичваркіна впала та вдарилася скронею об край столу.[23] Однак Чичваркін вважає, що це було вбивство.[24]

11 травня 2010 року у своєму блозі у проєкті «Сноб» опублікував звернення до президента Росії Дмитра Медведєва. У якому знову звинуватив МВС Росії у залякуванні та вимаганні у нього грошей за продаж компанії «Євросєть» у 2008 році, а також звинуватив пенітенціарну систему в утриманні ув'язнених в негуманних умовах — у колишнього керівника служби безпеки «Євросєті» Бориса Левіна за час ув'язнення з 2008 року виявили гепатит С.[25]

30 травня 2010 року під час мітингу «Московське чаювання»,[26] проведеного Лібертаріанською партією Росії, було організовано пряму телефонну лінію з Чичваркіним, під час якого він підтримав акцію на захист вільної економіки.[27]

31 серпня 2010 року Чичваркін взяв участь у мітингу на захист 31-ї статті Конституції РФ перед будовою Посольства Росії у Лондоні.[28]

У січні 2010 року Слідчий комітет Російської Федерації зупинив кримінальну справу стосовно Чичваркіна. Хоча Чичваркін заявив, що побоюється повертатися у Росію через можливі нові переслідування.[29]

З березня 2012 року разом зі своїм другом Тимуром Артем'євим у Лондоні розпочинають винний бізнес «Hedonism Drinks Ltd», де Артем'єв став власником компанії, а Чичваркін виступив головним інвестором.[30][31] Восени 2012 року Чичваркін відкрив відомий елітний магазин «Hedonism Wines» із відповідним дизайном на 700 м² у престижному районі Лондона Мейфер. До цього протягом двох років йшла підготовка відкриття магазину. Спочатку Чичваркін планував, що середня вартість пляшки коштуватиме 200 фунтів у його магазині, але потім його переконали продавати вино за ціну від 10 фунтів.[32]

Наприкінці 2012 року заявив, що, можливо, повернеться до Росії через 5-6 років, але тільки при умові зміни чинного режиму.[31][33]

У квітні 2016 року заявив про плани зайнятися позиціонуванням та брендінгом організації «Відкрита Росія».[34] У квітні 2018 року під час розмови з Леонідом Парфьоновим сказав, що після президентських виборів у Росії, на яких переміг Володимир Путін, думки про повернення на Батьківщину, мабуть, треба залишити назавжди.

Кримінальне переслідування

[ред. | ред. код]

14 січня 2009 року слідство винесло постанову про притягнення Євгена Чичваркіна як обвинуваченого. Йому інкримінували частину 3 статті 126 (викрадення людини) і пункти «а», «б» частини 3 статті 163 (вимагання) Кримінального кодексу. В кінці грудня-початку січня Чичваркіну кілька разів направлялися повістки з викликом на допит. Оскільки слідство не змогло вийти з ним на зв'язок, його звинуватили заочно. Після цього його оголосили у федеральний розшук.[35]

28 січня Басманний районний суд міста Москви санкціонував заочний арешт Чичваркіна.[36] 2 березня судова колегія Московського міського суду ухвалила залишити постанову Басманного суду без змін, а касаційні скарги адвокатів без задоволення.[37]

12 березня Чичваркін був оголошений у міжнародний розшук.[38]

17 червня 2009 року Генеральна прокуратура направила у Велику Британію запит про екстрадицію Чичваркіна.[39] 27 серпня Вестмінстерський магістратський суд виписав ордер на арешт, що зобов'язував його з'явитися у суді.[40] 7 вересня Чичваркін був примусово доставлений до суду, але в той же день його відпустили під заставу у розмірі 100 000 фунтів стерлінгів.[41]

22 вересня відбулися слухання про екстрадицію, суддя призначив розгляд справи по суті на 1 грудня. Чичваркіна знову відпустили під заставу у 100 000 фунтів стерлінгів, внесену раніше. У нього конфіскували документи для поїздок за кордон.[42]

1 грудня Вестмінстерський магістратський суд переніс слухання по справі про екстрадицію на 2 серпня 2010 року, задовольнивши клопотання захисту, що потребував додаткового часу для перекладу з російської на англійську великої кількості документів по справі, а також підготовки списку свідків, яких адвокати збиралися викликати в суд.[43]

2 серпня 2010 року Вестмінстерський магістратський суд переніс слухання по справі про екстрадицію Чичваркіна на 13 вересня.[44] 13 вересня Вестмінстерський магістратський суд призначив основні слухання по справі про екстрадицію Чичваркіна на 21 березня 2011 року.[45]

24 січня 2011 року Слідчий комітет Російської Федерації завершив кримінальну справу стосовно Чичваркіна,[46] 26 січня був завершений його міжнародний розшук,[47] а 17 лютого Вестмінстерський магістратський суд закрив справу про екстрадицію.[48]

Погляди Чичваркіна

[ред. | ред. код]

Притримується лібертартаріанських економічних та політичних поглядів. На день народження Дмитра Медведєва Євген подарував йому роман Айн Ренд «Атлант розправив плечі».[49]. У своєму блозі у 2008 році писав про роман:

Айн Ренд «Атлант расправил плечи». Об этой книге я бы хотел сказать особо. Это настоящая Библия предпринимательства. Она писалась 12 лет нашей бывшей соотечественницей Алисой Розенбаум и была опубликована в 1957 году. Я думаю, что это самое мощное произведение, и по своей сути и по значению, написанное в 20 веке. Несмотря на то, что роман реально очень большой, он пользуется постоянным спросом. За все эти годы было продано более 5 млн экземпляров и до сих пор продается более 100 тыс. экземпляров в год. Невозможно рассказать кратко, но основная идея в том, что капиталистический строй, по сути, является не только строем наивысшей справедливости, но и наивысшей морали. В романе описывается эпическая фантазия о том, как социал-популисты пришли к власти США, приведя страну к хаосу, голоду и гражданской войне. Очень натуралистично описано скидывание с себя ответственности, все ниже и ниже по структуре управления железной дороги, от начальника до пьяного машиниста, что приводит к жуткой трагедии в тоннеле. Очень похоже на российские регионы в период разложения советского строя. Финальную речь Джона Голта Айн Ренд писала 5 лет. В ней отражена концепция рационального эгоизма и индивидуализма.

Поклонниками Айн Ренд являются Алан Гринспен, Рональд Рейган. И ещё среди нескольких млн человек — у людей с доходом больше млн долларов в США, — эта книга популярнее, чем Библия. Настоятельно рекомендую прочесть это гениальное произведение. В «Евросети» эту книгу также можно читать в течение рабочего дня.

Так кто же такой Джон Голт?[50]

Підтримував український Євромайдан, послідовний критик Президента Росії Володимира Путіна, політики Росії відносно України та початку тимчасової окупації Криму РФ. Після зміни влади в Україні 2014 року Чичваркін звертався до Президента України Петра Порошенка включити його у команду реформаторів.[51] 7 липня 2015 року зустрівся з Прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком, після чого у ЗМІ з'явилися повідомлення про можливе призначення його головою Укрнафти[52][53] (призначення не відбулося).

У грудні 2017 року під час дебатів з Володимиром Міловим на телеканалі «Дождь» Чичваркін розкритикував передвиборчу компанію Навального. За висловом бізнесмена, документ справляв враження, немов у його автора «біполярочка».[54]

Восени 2020 року дав кошти на лікування Навального в берлінській лікарні Шаріте.[55]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Колишня дружина − Антоніна. Має двох дітей від першого шлюбу:

  • син Ярослав (1998 р.н.)
  • донька Марта (2006 р.н.)

Розлучився у травні 2016 року.[56]

Зустрічається із Тетяною Фокіною, керівником винного магазину «Hedonism Wines» та ресторану «Hide». Тетяна Фокіна народилася у Санкт-Петербурзі, закінчила філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету, стажувалася у піар-агентстві, працювала у просвітницькому проєкті громадської організації «Відкрита Росія» Михайла Ходорковського «Відкритий університет». Пізніше переїхала до Лондона та очолила «Відкритий університет»[57] У 2010 році познайомилася з Євгеном Чичваркіним, який на той час шукав керівника для свого магазина.

У шлюбі не перебуває, про що Тетяна розповідала в інтерв'ю лондонському журналу Zima.[58]

2015 року народилася донька Аліса.

14 червня 2023 року народився син Лев[59]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Евгений Чичваркин: «Путин финансирует войну»(рос.)
  2. ↑ «Yevgegy Chichvarkin, Hedonism Wines: In the business of wine retailing» [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  3. ↑ «Нереальная политика» с Евгением Чичваркиным. НТВ. 19 марта 2011. Процитовано 21 березня 2011.(рос.)
  4. ↑ Основатель Цирк Дю Солей Ги Лалиберте в программе «Бизнес-секреты с Олегом Тиньковым»[недоступне посилання](рос.)
  5. ↑ а б в г д Евгений Чичваркин: В жизни я не отправил ни одного SMS. CNews. 23 ноября 2004. Архів оригіналу за 10 червня 2011. Процитовано 5 квітня 2010.(рос.)
  6. ↑ а б в г Екатерина Любавина (30 января 2006). Сетевик-затейник. Коммерсантъ-Деньги. Процитовано 5 квітня 2010.(рос.)
  7. ↑ «Столица С» «В 2012-м голосовать буду за Ходорковского!»[недоступне посилання з травня 2019](рос.)
  8. ↑ Чичваркин Евгений Александрович. Вести.ру. 30 червня 2009. Процитовано 10 липня 2015.
  9. ↑ Дмитрий Захаров (3 марта 2005). Голая правда «Евросети». Коммерсантъ-Приложение. Процитовано 5 квітня 2010.
  10. ↑ Уголовное дело в отношении Власкина так и не было доведено до суда и справедливость обвинений СБ Евросети доказана не была. См. например Чуть не забыли. Lenta.ru 13 мая 2009
  11. ↑ Олег Рубникович, Александра Ходонова (4 сентября 2008). Хищение в человеческом размере. Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  12. ↑ «Евросеть» продана Мамуту. Росбалт. 22 сентября 2008. Архів оригіналу за 4 лютого 2009. Процитовано 5 квітня 2010. [Архівовано 2009-02-04 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Анастасия Голицына, Тимофей Дзядко (22 сентября 2008). «Евросеть» куплена Мамутом. Ведомости. Процитовано 5 квітня 2010.
  14. ↑ Александра Ходонова (27 октября 2008). «Вымпелком» настроил «Евросеть». Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  15. ↑ Игорь Цуканов (4 февраля 2011). Мамут оплатил «Евросеть». Ведомости. Процитовано 4 лютого 2011.
  16. ↑ Мария-Луиза Тирмастэ (17 ноября 2008). Бизнесмены занялись «Правым делом». Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  17. ↑ Чичваркин назначен ответственным за «продвижение» партии «Правое дело». РИА Новости. 19 ноября 2008. Процитовано 5 квітня 2010.
  18. ↑ Съезд как фабрика мысли / Политика / Независимая газета. www.ng.ru. Процитовано 25 березня 2023.
  19. ↑ Евгений Чичваркин возглавил московское отделение "Правого дела". Lenta.RU (рос.). Процитовано 25 березня 2023.
  20. ↑ Александра Ходонова, Тимур Бордюг (20 ноября 2008). Евгений Чичваркин будет наблюдать за «Евросетью». Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  21. ↑ Владислав Трифонов, Мария-Луиза Тирмастэ (24 января 2009). Евгения Чичваркина подводили под розыск. Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  22. ↑ Евгений Чичваркин (2 марта 2010). Не вышло. Живой журнал. Процитовано 5 квітня 2010.
  23. ↑ Мать Евгения Чичваркина найдена мертвой в Москве. РИА Новости. 4 апреля 2010. Процитовано 5 квітня 2010.
  24. ↑ Евгений Чичваркин не верит в случайность смерти своей матери. Русская служба новостей. 4 апреля 2010. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 5 квітня 2010. [Архівовано 2010-04-07 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Евгений Чичваркин (11 мая 2010). Обращение к Д. А. Медведеву по поводу здоровья Бориса Левина. Сноб. Архів оригіналу за 14 травня 2010. Процитовано 4 червня 2010. [Архівовано 2010-05-14 у Wayback Machine.]
  26. ↑ «Московское чаепитие»
  27. ↑ Отчет о третьем «Московском Чаепитии». 30 мая 2010. Архів оригіналу за 28 липня 2010. Процитовано 4 червня 2010. [Архівовано 2010-07-28 у Wayback Machine.]
  28. ↑ Митинг в Лондоне в поддержку «Стратегии 31» собрал известных лиц. РИА Новости. 1 сентября 2010. Процитовано 24 січня 2011.
  29. ↑ Чичваркин опасается возвращаться в Россию. РИА Новости. 26 января 2011. Процитовано 4 лютого 2011.
  30. ↑ Евгений Чичваркин: «Вино будет приносить мне миллионы фунтов в год». Slon. 20 февраля 2012. Процитовано 13 березня 2012.
  31. ↑ а б Ушел по-английски [Архівовано 2013-07-26 у Wayback Machine.] Югополис, 23.07.2013
  32. ↑ Чичваркин потерял в вине свыше $6 млн | Статьи | Известия
  33. ↑ Евгений Чичваркин: «Я вернусь в Россию через пять лет, потому что тогда случится…». Знак. 3 декабря 2012. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 10 липня 2015. [Архівовано 2015-07-11 у Wayback Machine.]
  34. ↑ Чичваркин займется раскруткой бренда «Открытой России» Ходорковского. РБК. Процитовано 18 квітня 2016.
  35. ↑ Александр Игорев, Инна Ерохина, Мария-Луиза Тирмастэ (23 января 2009). На Евгения Чичваркина расставили «Евросеть». Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  36. ↑ Суд разрешил заочный арест Евгения Чичваркина. Коммерсантъ-Online. 28 января 2009. Процитовано 5 квітня 2010.
  37. ↑ Суд подтвердил законность ареста Евгения Чичваркина. Коммерсантъ-Online. 2 марта 2009. Процитовано 5 квітня 2010.
  38. ↑ Владислав Трифонов (12 марта 2009). Евгения Чичваркина передали Интерполу. Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  39. ↑ В Великобританию направлен запрос на экстрадицию Евгения Чичваркина. Коммерсантъ-Online. 17 июня 2009. Процитовано 5 квітня 2010.
  40. ↑ Владислав Трифонов, Елизавета Кузнецова (4 сентября 2009). Евгению Чичваркину выписан британский ордер. Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  41. ↑ Владислав Трифонов, Алёна Миклашевская (11 сентября 2009). Евгений Чичваркин распиарен российским МИДом. Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  42. ↑ Александр Смотров (23 сентября 2009). В духе старых добрых экстрадиций. Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  43. ↑ Александр Смотров (2 декабря 2009). Дело Евгения Чичваркина перевели на следующий год. Коммерсантъ. Процитовано 5 квітня 2010.
  44. ↑ Александр Смотров (2 августа 2010). Слушания об экстрадиции Чичваркина в Лондоне отложены до сентября. РИА Новости. Процитовано 24 січня 2011.
  45. ↑ Слушания по делу об экстрадиции Чичваркина пройдут в марте 2011 года. РИА Новости. 13 сентября 2010. Процитовано 24 січня 2011.
  46. ↑ СК РФ прекратил уголовное преследование Чичваркина. РИА Новости. 24 января 2011. Процитовано 24 січня 2011.
  47. ↑ Международный розыск Чичваркина прекращен. РИА Новости. 27 января 2011. Процитовано 27 січня 2011.
  48. ↑ Александр Смотров (14 марта 2011). Британский суд закрыл дело об экстрадиции Чичваркина в Россию. РИА Новости. Процитовано 16 березня 2011.
  49. ↑ Роман Дорохов. 5.2. Панк и политика // Чичваркин и "К". Лужники - Лондон, или Путь гениального торговца. — Эксмо, 2011. — С. 100 — 103. — 224 с. — (Откровенно о бизнесе). — ISBN 978-5-699-47181-2.
  50. ↑ Атлант расправил плечи
  51. ↑ Чичваркин заявил о готовности сменить пол ради Украины // Лента. Ру, 10 июля 2015
  52. ↑ Евгений Чичваркин: Крымнаш — это мина замедленного действия под всем Дальним Востоком, Кавказом и Сибирью // Українська правда _Життя
  53. ↑ На должность главы «Укрнафты» появился неожиданный кандидат // Экономическая правда
  54. ↑ Дебаты Чичваркина и Милова по программе Навального // tvrain.ru.
  55. ↑ Навальний розповів, скільки коштувало лікування в Німеччині і хто оплатив, ТРК Март, 14 жовтня 2020
  56. ↑ «Посмотри, как живут правильные английские пацаны»: Интервью Тимура Артемьева — бывшего совладельца компании «Евросеть» (рос.). Meduza. Процитовано 21 травня 2016.
  57. ↑ Евгений Чичваркин, жена
  58. ↑ Татьяна Фокина о Hide, Hedonism Wines и Евгении Чичваркине: «Стараюсь не обсуждать дома работу, но это очень плохо получается»
  59. ↑ Чичваркін уперше показав новонародженого сина. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 17 серпня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чичваркін Євген Олександрович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чичваркін_Євген_Олександрович&oldid=44130326