Чмелівський Віталій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чмелівський Віталій Володимирович
 Солдат
Загальна інформація
Народження3 жовтня 1982(1982-10-03)
Узин
Смерть9 жовтня 2014(2014-10-09) (32 роки)
(помер від поранень)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Віта́лій Володи́мирович Чмелі́вський (3 жовтня 1982 — 9 жовтня 2014) — солдат Збройних сил України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Мобілізований 3 серпня 2014-го, радіотелефоніст, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.

6 жовтня почався мінометний обстріл позицій бригади, екіпаж САУ перебував на позиції. З посиленням обстрілів командир наказав усім покинути машини та ховатися. У бліндаж затрибнуло з півтора десятка бійців. Однак терористи вже до бліндажа пристрілювалися, вийти звідти вдалося не всім. Віктор Пунда — водій-механік САУ Віктора Бойка — теж вибрався, однак швидко повернувся. Пунда та Бойко загинули разом — на зміну мінам полетіли ракети «Граду», одна розірвалась у бліндажі. Віталій Чмелівський зазнав смертельних поранень. 9 жовтня 2014-го помер в харківському госпіталі.

Без Віталія лишились мама, брат.

11 жовтня 2014-го похований в місті Біла Церква, кладовище «Сухий Яр».

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • в жовтні 2015-го у місті Узин відкрито меморіальну дошку випускникам ЗОШ № 1 Миколі Стаднику, Віталію Чмелівському та Дмитру Гурі

Джерела

[ред. | ред. код]