Чобручі
|
Село Чобручі рум. Cioburciu | ||||
| Основні дані | ||||
|---|---|---|---|---|
| 46°41′00″ пн. ш. 29°44′20″ сх. д. / 46.68333° пн. ш. 29.73889° сх. д. | ||||
| Країна |
 Молдова | |||
| Район | Слободзейський район | |||
| Комуна | Чобручи | |||
| Перша згадка | 1753[1] | |||
| Населення | 8800 (1989) | |||
| Площа | 6,4 км² | |||
| Поштові індекси (Poșta Moldovei) |
MD-5715 | |||
| Телефонний код | +373-557 | |||
| Висота над р.м. | 9 м м | |||
| Водойма | Дністер | |||
| Відстань | ||||
| До районного центру | ||||
| До Кишинева | ||||
| Місцева влада | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
| GeoNames | 618423 | |||
| Freebase | /m/0czcxvm | |||
| Карта | ||||
  Чобручі Чобручі (Молдова) | ||||
| ||||
 Чобручі у Вікісховищі | ||||
Чобручі (рос. Чобручи, рум. Cioburciu; Чебруч[2]) — село у Слободзейському районі Молдови (невизнана Придністровська Молдавська Республіка). Розташоване на лівому березі р. Дністер поблизу міста Слободзея.
Згідно з переписом населення 2004 року кількість українців —6,4%.
Перше непряма згадка про село Чобручі в історичних документах датується 1573 р. Таким чином, дата народження поселення знаходиться в межах кінця XVI — початку XVII ст. Чобручі — один з найдавніших населених пунктів.
У XIX столітті Чобручі стають річковою пристанню, на північ від них проходить шосейна дорога. З будівництвом в 70-ті роки XIX ст. залізниці Одеса-Кишинів значно полегшився вивезення аграрної продукції через торговий порт Одеси. Для найкоротшою зв'язку із залізницею від Чобручі до станції Кучурган була прокладена польова ґрунтова дорога. В кінці століття село розташовувалося в 20 верстах від повітового міста Тирасполь, в 8 верстах від волосного центру і земської поштової станції, в 22 верстах від залізничної станції Кучурган.
У 1859 році в селі налічувалося 2123 мешканці, які проживали в 457 дворах. У 1866 році чисельність населення не змінилася, але дворів стало значно менше — 284. У другій половині XIX ст. число жителів подвоюється. Так, в 1896 році в селі Чобручі Слободзейському волості Тираспольського повіту Херсонської губернії було 880 дворів, 4989 жителів (2432 чоловічої і 2557 жіночої статі)[2]. Тут діяла православна церква Покрови Пресвятої Богородиці, збудована 1790-го року[3] працювала школа на 105 учнів. Чобручан обслуговували 4 винні лавки, в році налічувалося 26 базарних днів. За даними перепису 1897 році в селі проживали вже 5122 людини.
До 70-х років XIX століття старе русло Дністра проходило «під» правобережними селами Кіцкани, Копанка, Талмаза і далі через низовину Адана — сильно замулене і заросле очеретом і верболозом русло Старого Дністра, яке виходило до правобережного села Чобручі. Заплавні луки Адани чобручани використовували для городництва і випасання худоби.
У 1917-1919 рр. в період безвладдя і економічної кризи чобручани активно вирубували заплавні ліси. Часта зміна влади, громадянські війни, репресії привели село до економічного занепаду.
У 1927 році було побудовано греблю завдяки якій створилася можливість побудувати пізніше гідроелектростанцію.
У 1947 р. чобручські землі за Дністром рішенням Ради Міністрів Молдавської РСР були передані Талмазькому лісництву. У 1954 році голова об'єднаного колгоспу ім. В. І. Леніна І. Д. Васілатій домігся передачі в оренду колгоспу 60 га заплавній землі за Дністром терміном на тридцять років.
Після повені, що сталася в 1969 р., частина земель чобручанського колгоспу була передана колгоспу «Пам'ять Іллічу».
Основним заняттям населення була торгівля фруктами. В приватних і громадських садах плодоносили яблуні, груші, айва, абрикоси, сливи, вишні, черешні, шовковиці. Головною текстильної культурою була конопля — провідне сировину для виробництва полотна. На селі також зайцмалися виноградарством і виноробством. На селі фунціонували ремісничі промисли, особливо плетіння кошиків з лози і верболозу. Також поширене було ткацтво, виготовлення віників і бочок. Тут працювали сім вітряків, олійниці, салотопний, коптильні, винокурні.
В поселенні народився:
- Ґріґоре Обрежану (1911—1992) — румунський ґрунтознавець.
_%D0%A7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D1%83%D1%87%D1%96.jpg)
28 вересня 2018 року Придністровський республіканський банк ввів в обіг пам'ятні монети з недорогоцінних металів номіналом 3 рублі, присвячені 445 років селу Чобручі із серії «Придністров'я - рідний край». Тираж нової монети — до 30 тисяч штук, повідомляється на сайті ПРБ. Пам'ятні монети є грошовими знаками Центробанку та вводяться в обіг на території Придністров'я і приймаються за їх номінальною вартістю.
- ↑ Nicu V. Localitățile Moldovei în documente și cărți vechi: îndreptar bibliografic. Volumul 1: A-L — Chișinău: Universitas, 1991. — С. 187. — 508 с. — ISBN 5-362-00841-2
- ↑ а б Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 387.(рос.)
- ↑ Інгульський степ. Збірник / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с.
- Сайт присвячений селу(рос.)
- Село на карті 1769 року
- Domokos 1931: Domokos, Pál Péter. A moldvai magyarság, 6. kibővített kiadás, Budapest: Fekete Sas, 600. o. [1931 (2001). ISBN 9639352098(рум.)
- Dumea 2003: Dumea, Emil. Catolicismul în Moldova în secolul al XVIII-lea, Iași: Sapientia, 290. o. (2001). ISBN 973-8474-25-6(рум.)
- Jerney János: Keleti utazása a' magyarok' őshelyeinek kinyomozása végett: 1844 és 1845, I–II. köt., Pest, 1851, 1. kötet 55(рум.).
- Kiss Lajos: 'Földrajzi nevek etimológiai szótára.' Akadémiai Kiadó, Budapest, 1988, Csobrucsi címszó(рум.)
- Ion Chirtoaga, Targuri si cetati din sud-estul Moldovei (secolul al XV-lea – inceputul secolului al XIX-lea), Editura «Prut International», Chisinau, 2004), kivonata itt(рум.)
- 3 РУБЛЯ К 445-ЛЕТИЮ ЧОБРУЧ(рос.)
- 28.09.2018 О введении в обращение памятных монет Приднестровского республиканского банка(рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Молдови. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
