Перейти до вмісту

Чорномин

Координати: 48°13′30″ пн. ш. 29°0′31″ сх. д. / 48.22500° пн. ш. 29.00861° сх. д. / 48.22500; 29.00861
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Чорномин
Чорноминський палац
Чорноминський палац
Чорноминський палац
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район
Тер. громада Піщанська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05100090100012114 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване XVI ст.
Населення 1113
Площа 2,593 км²
Густота населення 642,5 осіб/км²
Поштовий індекс 24732
Телефонний код +380 4349
Географічні дані
Географічні координати 48°13′30″ пн. ш. 29°0′31″ сх. д. / 48.22500° пн. ш. 29.00861° сх. д. / 48.22500; 29.00861
Середня висота
над рівнем моря
228 м
Водойми Савранка
Місцева влада
Адреса ради 24700, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт Піщанка, вул. Центральна, 85
Карта
Чорномин. Карта розташування: Україна
Чорномин
Чорномин
Чорномин. Карта розташування: Вінницька область
Чорномин
Чорномин
Мапа
Мапа

CMNS: Чорномин у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Чорно́мин — село в Україні, в Піщанській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. Колишня назва — «Розбійне». Населення становить 1113 осіб.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Село Чорномин утворено ще наприкінці XVI ст.. Спочатку на території села було дві слободи: Медунівка і Розбійне. Потім з цих двох слобід утворюється одне село під назвою Розбійне. З приводу назви існує декілька легенд:

  • Найвідоміша з них та, що козаки біля села напали на турецький загін і відбили полонених земляків, вчинивши «розбій». Від цього і назва «Розбійне».
  • Та ще одна, за якою вздовж битого шляху, що вів колись через густі ліси з Києва до Чорного моря та Криму, на подорожніх нападали розбійники, а ватажком в них був якийсь Шпак. Саме тому колись Чорномин називався Розбійна і був садибою того напів-міфічного Шпака.

Розбійна входила в маєток Чечельничизна (від міста Чечельник), який належав спочатку Конецпольським, а потім Любомирським та Потоцьким. Після першого поділу Польщі все село відійшло до царської казни. Пізніше частина маєтностей дісталася маршалу Михайлу Гудовичу, потомку давнього литовського роду. А інша частина — якраз з Розбійною — потрапила у руки російського генерал-губернатора Волині та Поділля Тимофія Івановича Тутолміна (17401809). На зламі XVIII і XIX ст. Розбійну і кілька її фільварків викупив у нього Микола Чарномський. З 1835 року село називається Чорномин на честь Миколи Чорноминського.

Від Миколая Чарномського-старшого резиденція дісталася його сину, Миколі Генрику Чарномському (нар. близько 1828 р.). Його дружиною була Ельжбета Станіслава з роду Шембеків. Останньою власницею маєтку до 1917 р. була його дочка Марія (18561929), дружина графа Станіслава Водзіцького (нар. в 1843 р.).

У серпні 2017 року в Чорномині прийнята до експлуатації сонячна електростанція потужністю 1,5 тис. кВт[2].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Піщанської селищної громади.[3]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Піщанського району, воно увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району[4].

Чорноминський палац

[ред. | ред. код]

В Чорномині Чарномські зводять красень-палац — десь біля 1820 р.. Хронщевський згадував, що в будинку «кожного вікна скло і олово бронзове коштували 60 карбованців сріблом». А. Урбанський зі слів Марії Водзицької писав, що архітектором палацу був малознаний, але талановитий італієць Боффо (Boffo). Т. С. Ярошевський потім уточнив: Звали Боффо Франческо, син Карла, він був вихідцем з Сардинії.

Микола Чарномський місцем під палац вибрав найвищий в околиці заліснений п'ятачок. З одного боку він спускався до села, з іншого переходив у плоскогір'я. Довгий прямокутний у плані будинок був повернутий головним фасадом на південь — там був портик з шістьма колонами іонічного ордеру. Під'їзд до споруди був зі східної сторони. Споруда була темно-жовтого кольору, всі пластичні декорації підкреслені білим кольором. Палац прикрашали картуші з гербами власника будинку та його дружини.

Пізніше будинок перебудовували, тому його первісний вигляд встановити важко.

В 1890-х роках до нього з західної сторони було добудований флігель, з'єднаний з будинком скляною галереєю. Палац стояв посеред велетенського ландшафтного парку, який переходив у ліс: дуби, ясени, явори, липи. В парку розташовувалась велика статуя Богоматері — італійська, з білого мармуру, а також мармурова скульптура дівчини з книгою в руках. Вже напередодні Першої світової війни чорноминська резиденція почала занепадати. Та будівля пережила обидві війни і зараз в ній розташована сільська школа.

Визначні місця села

[ред. | ред. код]
  • Чорноминський палац — палац графів Чарномських, що є дуже схожим на Білий дім у Вашингтоні. Деякі назви цього палацу: «Палац з двадцятидоларової банкноти», «вінець розбитого кохання».[5][6]
  • Парк — поруч із палацом;
  • Каплиця (19 ст.) — розташована поруч з автодорогою;
  • Дуб пірамідальний — дерево, природна пам'ятка, росте на приватній садибі по вул. Леніна, 6;
  • Музей, створений у дитсадку.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. info.
  2. На Вінниччині з'явилася нова сонячна електростанція
  3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. ЧОРНОМИНСЬКИЙ ПАЛАЦ - МАЛЕНЬКЕ ІСТОРИЧНЕ ДЕЖАВЮ [Архівовано 22 травня 2008 у Wayback Machine.] Газета «Подільська радниця»
  6. «Білий дім» у Чорномині, або Чому сільські вчителі написали... Бушу Газета «День» 14.11.2003

Література

[ред. | ред. код]
  • Чорно́мин // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.517

Посилання

[ред. | ред. код]