Чорноок
| Чорноок | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Zosterops emiliae (Sharpe, 1888) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Chlorocharis emiliae | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Чорноок[2] (Zosterops emiliae) — вид горобцеподібних птахів родини окулярникових (Zosteropidae). Ендемік Калімантану[3][4]. Вид названий на честь Емілі Хозе, дружини англійського колекціонера і зоолога Чарлза Хозе.
Довжина птаха становить 11-14 см, вага 13,9 г. Порівняно з іншими окулярниками, чорноок має більші розміри і довший хвіст. Дорослі птахи номінативного підвиду мають темно-оливково-зелену голову і верхню частину тіла, тім'я у них дещо темніше. Нижня частина тіла світло-оливково-зелена з жовтуватим відтінком, особливо на животі. Навколо очей чорні плями, які утворюють маскоподібний візерунок на обличчі. Очі карі, дзьоб зверху чорний, знизу оранжевий, лапи темно-жовтувато-коричневі або чорні, ступні жовті. виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи схожі на дорослих, однак мають темніший дзьоб. Представники північних підвидів більші, темніші і довгохвостіші, ніж представники південних підвидів.
Чорноок був описаний Річардом Боудлером Шарпом в 1888 році за зразком з гори Кінабалу. Новий вид отримав назву Chlorocharis emiliae і був поміщений в окремий онотиповий рід Чорноок (Chlorocharis). За результатами молекулярно-генетичних досліджень він був переведений до роду Окулярник (Zosterops)[5].
Виділяють чотири підвиди:[6]
- Z. e. emiliae (Sharpe, 1888) — гори Кінабалу і Тамбуюкон[en];
- Z. e. trinitae (Harrisson, 1957) — гора Трус-Маді[en];
- Z. e. fusciceps (Mees, 1954) — південь гірського хребта Крокер[en], гори Мага;
- Z. e. moultoni (Chasen & Kloss, 1927) — центральний і західний Саравак.
Чорнооки живуть в гірських тропічних лісах Калімантану, на висоті від 1550 до 4200 м над рівнем моря[7][8].
Чорнооки харчуються комахами, дрібними плодами, нектаром і пилком рослин Eugenia, Schima, Elaeocarpus і Rhododendron. Живуть невеликими зграями, шукають їжу як на землі. так і в кронах дерев. Вони є важливими запилювачами для низки рослин, зокрема для Rhododendron buxifolium, Rhododendron ericoides, Rhododendron acuminatum і Nepenthes lowii.
Чорнооки гніздяться з лютого по вересень. Гніздо чашоподібне, робиться з корінців і сухої трави, розміщується на лептоспермумі на висоті від 1 до 8 м над землею. В кладці 1 яйце, пташенята покриваються пір'ям на 14-15 день.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Чорнооки живуть в Національному парку Кінабалу і Національному парку Крокерського хребта[9].
- ↑ BirdLife International (2016). Zosterops emiliae.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Phillipps, Quentin; Phillipps, Karen (2014). Phillipps' Field Guide to the Birds of Borneo: Sabah, Sarawak, Brunei, and Kalimantan (вид. 3rd). Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-16167-9.
- ↑ Myers, Susan (2016). Birds of Borneo (вид. 2nd). London, UK: Christopher Helm. ISBN 978-1-4729-2444-5.
- ↑ Lim, B.T.M.; Sadanandan, K.R.; Dingle, C.; Leung, Y.Y.; Prawiradilaga, D.M.; Irham, M.; Ashari, H.; Lee, J.G.H.; Rheindt, F.E. (2018). Molecular evidence suggests radical revision of species limits in the great speciator white‑eye genus Zosterops. Journal of Ornithology. 160 (1): 1—16. doi:10.1007/s10336-018-1583-7.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (January 2021). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 September 2021.
- ↑ Gawin, Dency F.; Rahman, Mustafa Abdul; Ramji, Mohamad Fizl Sidq; Smith, Brian Tilston; Lim, Haw Chuan; Moyle, Robert G.; Sheldon, Frederick H. (January 2014). Patterns of avian diversification in Borneo: The case of the endemic Mountain Black-eye (Chlorocharis emiliae). The Auk. 131 (1): 86—99. doi:10.1642/AUK-13-190.1. JSTOR 90008069.
- ↑ Sheldon, Frederick H.; Moyle, Robert G.; Kennard, Jody (2001). Ornithology of Sabah: History, Gazetteer, Annotated Checklist, and Bibliography. Ornithological Monographs. 52: iii—vi, 1—285. ISBN 978-1-891276-24-8.
- ↑ Sabah Parks (2021). Crocker Range Park. The Official Sabah Parks Website. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 2 лютого 2021. [Архівовано 2021-05-05 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |