Чорношкур Василь Андрійович

Василь Андрійович Чорношкур
Василь Андрійович Чорношкур
Народився	19 лютого 1946 ; Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Помер	25 січня 2025 (78 років) ; Київ, Україна
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	актор театру, кіноактор, радіоведучий
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша і Херсонський державний університет
Роки діяльності	1968 — 2022
IMDb	nm9582817
	Нагороди та премії

Чорношку́р Васи́ль Андрі́йович (19 лютого 1946^[1], Запоріжжя — 25 січня 2025, Київ) — радянський і український актор театру і кіно, диктор на Українському радіо. Народний артист України (2001).

Життєпис

Закінчив у 1968 році Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. Того ж року став актором Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша, де відпрацював 42 роки свого життя й виконав понад 200 ролей. Вийшов на пенсію 2010 року^[2].

Одночасно був професором Херсонського державного педагогічного університету.

Переїхав до Києва. Знімався у фільмах та серіалах.

Працював радіоведучим на українському Радіо Культура (UR-3). Відомий як дід Василь у радіопрограмі Вечірня колисанка^[3].

Помер 25 січня 2025 року у Києві^[4]^[5].

Деякі театральні роботи

Король Фердинанд — «Флаг адмірала»
Пасюкевич — «Дума про любов»
Маляр — «Дикий Ангел»
Кирдяга — «Тарас Бульба»
Лещ — «Останні» (1987)
Гнат — «Назар Стодоля» (1997)
Кайдаш — «Кайдашева сім'я» (1998)
Граф — «Весілля Фігаро» (1999)
Городнічий — «Ревізор» (2003)
Шпак — «Шельменко-денщик» (2004)
Батько — «Страшна помста» (2009)
Линяєв — «Вовки та вівці» (2007)
Безбородько — «Фаворит. Князь Потьомкін Таврійський» (2008)
Клавдій — «Гамлет» (2010)
Ксанф — «Езоп»
Сусід — «Дуже проста історія»
Читець — радіовистава «Лишатись (не) можна…» (2022)^[6]

Фільмографія

Фільми

2013 — «Це я» — батько

Серіали

2014 — «Вітер в обличчя» — водій автобуса
2016—2017 — «Вікно життя» — педіатр
2017—2018 — «Лікар Ковальчук» — Сороник
2018 — «Опер за викликом» — вахтер
2019 — «Кріпосна» — Іван
2019 — «Чуже життя»
2019 — «Садівниця» — сусід
2020 — «Карпатський рейнджер»
2020 — «Спіймати Кайдаша»
2020 — «Мій любий знайда» — вахтер
2020 — «Останній день війни» — лісник
2020 — «Сага» — сторож
2020 — «Мавки» — Валентин Никифорович Щербак
2021 — «Врятувати Віру» — Кузьмич
2021 — «Провінціал» — рибалка

Нагороди та визнання

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2 червня 1999) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, високий професіоналізм та плідну громадську діяльність^[7]
Народний артист України (23 березня 2001) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, високий професіоналізм^[8]

Примітки

↑ Зведений перелік основних знаменних і пам'ятних дат Херсонщини. lib.kherson.ua. Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара. 2013. Архів оригіналу за 5 червня 2023. Процитовано 7 вересня 2023. {{cite web}}: символ зміни рядка в |publisher= на позиції 19 (довідка)
↑ Лариса Жарких. Василь Черношкур: порожнечі немає. artkavun.kherson.ua. передр. газети "Херсон маркет плюс" №31 (289) за 04-10.08.2011. с. 15. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 7 вересня 2023.
↑ Вечірня колисанка. Українське Радіо. Архів оригіналу за 7 вересня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.
↑ https://glavcom.ua/country/culture/pomer-vidomij-aktor-teatru-i-kino-vasil-chornoshkur-1042103.html
↑ https://tsn.ua/glamur/pomer-vidomiy-aktor-teatru-i-kino-vasil-chornoshkur-2752341.html
↑ Радіо "Культура" 20 років. Найкращі культурні проєкти 2022 року за версією редакції. Українське Радіо. 3 січня 2023. Архів оригіналу за 31 березня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.
↑ Постанова від 2 червня 1999 р. № 941 "Про нагородження Чорношкура В.А. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України". Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 7 вересня 2023.
↑ Указ Президента України від 23 березня 2001 р. № 196/2001 "Про нагородження працівників культури і мистецтва". Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 3 вересня 2023.

Посилання

Біографія Чорношкура Василя Андрійовича на українському радіо

[1] Зведений перелік основних знаменних і пам'ятних дат Херсонщини. lib.kherson.ua. Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара. 2013. Архів оригіналу за 5 червня 2023. Процитовано 7 вересня 2023. {{cite web}}: символ зміни рядка в |publisher= на позиції 19 (довідка)

[2] Лариса Жарких. Василь Черношкур: порожнечі немає. artkavun.kherson.ua. передр. газети "Херсон маркет плюс" №31 (289) за 04-10.08.2011. с. 15. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 7 вересня 2023.

[3] Вечірня колисанка. Українське Радіо. Архів оригіналу за 7 вересня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.

[4] ttps://glavcom.ua/country/culture/pomer-vidomij-aktor-teatru-i-kino-vasil-chornoshkur-1042103.html

[5] ttps://tsn.ua/glamur/pomer-vidomiy-aktor-teatru-i-kino-vasil-chornoshkur-2752341.html

[6] Радіо "Культура" 20 років. Найкращі культурні проєкти 2022 року за версією редакції. Українське Радіо. 3 січня 2023. Архів оригіналу за 31 березня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.

[7] Постанова від 2 червня 1999 р. № 941 "Про нагородження Чорношкура В.А. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України". Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 7 вересня 2023.

[8] Указ Президента України від 23 березня 2001 р. № 196/2001 "Про нагородження працівників культури і мистецтва". Офіційний вебпортал парламенту України. Процитовано 3 вересня 2023.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

У соціальних мережах	Facebook
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Internet Movie Database · KinoPoisk.ru · Kino-Teatr.ru · Кіноріум