Перейти до вмісту

Чотири кроки в хмарах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чотири кроки в хмарах
італ. 4 passi fra le nuvole Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанртрагікомедія
РежисерАлессандро Блазетті
ПродюсерДжузеппе Амато
СценаристиДжузеппе Амато, Алессандро Блазетті, Альдо де Бенедетті, П'єро Телліні, Чезаре Дзаваттіні
У головних
ролях
Джино Черві
Адріана Бенетті
Гудітта Ріссоне
ОператорВацлав Віх
КомпозиторАлессандро Чиконьїні
ХудожникВірджиліо Марчіні
КінокомпаніяSocietà Italiana Cines
Дистриб'юторENICd Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість95 хв.
Моваіталійська
Країна Королівство Італія
Рік1942
Дата виходу24 грудня 1942 (Італія)
IMDbID 0035230 Редагувати інформацію у Вікіданих
РейтингIMDb: 7.5/10 зірок
CMNS: Чотири кроки в хмарах у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Чотири кроки в хмарах» (італ. 4 passi fra le nuvole, на постері: «Quattro passi fra le nuvole») — італійський трагікомедійний фільм 1942 року, поставлений режисером Алессандро Блазетті. Вважається одним з фільмів-передвісників італійського неореалізму[1][2]. На основі сюжету стрічки знято декілька римейків: «Під небом Провансу» (фр. Sous le ciel de Provence, Франція, 1956 рік), «Прогулянка в хмарах» (США, 1995 рік), «Декілька слів про кохання» (Індія, 2000 рік) та інші.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Паоло Б'янкі — торговець кондитерськими виробами, комівояжер середнього віку, що веде розмірене, але нудне життя зі сварливою дружиною в одному з міст на півночі Італії. Під час чергової службової поїздки на південь країни в потягу він звертає увагу на молоду жінку, яка, не маючи квитка і грошей на його купівлю, намагається виправдатися перед контролером. Паоло встає на її захист. В помсту контролер знаходить, що проїзні документи самого Б'янкі оформлені не вірно, і висаджує його на найближчій станції. Комівояжер вимушений скористатися автобусом. Там він зустрічає дівчину з потягу і знайомиться з нею. Її історія сумна, хоча досить тривіальна: вона кинута коханим, чекає дитину і, абсолютно не маючи коштів для існування, не знає як з'явитися перед люблячими, але строгими батьками. Марія благає нового знайомого заїхати до її родини й назватися її чоловіком. Паоло погоджується, але брат дівчини дуже швидко розкриває обман. Проникливою промовою головний герой умовляє батька пробачити доньку.

У ролях

[ред. | ред. код]
Джино Черві Паоло Б'янкі
Адріана Бенетті Марія
Гудітта Ріссоне Клара Б'янкі
Карло Романо Антоніо, водій автобуса
Гуїдо Челано Паскуале, брат Марії
• Маргеріта Сейлін Луїза, мати Марії та Паскуале
• Альдо Сільвані Лука, батько Марії та Паскуале
• Оресте Біланчіа бакалійник

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Художні особливості і критика

[ред. | ред. код]

Теоретик кінематографу Жорж Садуль назвав фільм цікавим, але нерівним. Сцени в автобусі чарівні і мають непередаваний національний колорит: строкатий натовп глузливих людей, що підкріплюють свою мову емоційною жестикуляцією, сміх, сварки і абсолютний безлад у салоні. Хоча така побутова замальовка виходила за грані догми, що просувався Муссоліні — «Італія це країна, де потяги приходять вчасно». Друга ж половина стрічки, що відбувається в павільйонних селянських інтер'єрах, — посередня та умовна[3]. Слід зазначити, що в цілому фільм не виходив за рамки пропаганди діючого режиму, але й не містив фашистської риторики[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 190—191. — 85000 прим. (рос.)
  2. Л. Алова. Блазетти Александр // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 23. — ISBN 5-85646-077-4. Архівовано з джерела 10 листопада 2014 [Архівовано 2014-11-10 у Wayback Machine.]
  3. Садуль та 1958-1982, 6.
  4. Колодяжная В., Трутко И. История зарубежного кино. 1929-1945 годы. — М. : Искусство, 1970. — С. 278. — 25000 прим. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]