Чумаченко Гаврило Олексійович

Чумаченко Гаврило Олексійович
Народився	1903(1903) станція Кавказька Кубанської області, тепер місто Кропоткін Краснодарського краю, Російська Федерація
Помер	1970(1970) Москва
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Партія	КПРС
Нагороди

Гаврило Олексійович Чумаченко (1903(1903), станція Кавказька Кубанської області, тепер місто Кропоткін Краснодарського краю, Російська Федерація — 1970, місто Москва) — радянський діяч, завідувач транспортних відділів ЦК КП(б)У і ЦК ВКП(б), директор і ректор декількох транспортних інститутів. Кандидат у члени ЦК КПРС у жовтні 1952 — лютому 1956 р. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Кандидат технічних наук (1954), доцент.

Життєпис

Народився в родині робітника-залізничника. Закінчив початкову школу, наймитував. З 1918 року працював ремонтним робітником паровозного депо станції Кавказької, з 1922 по 1925 рік — робітником Кавказької дистанції шляхів Північно-Кавказької залізниці. У 1921 році вступив до комсомолу.

За успішну роботу у 1925 році був направлений вчитися на робітничий факультет Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту, після закінчення якого, в 1927 році, поступив до інституту. Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1931 році закінчив факультет сухопутних сполучень Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту. З 1931 року навчався в аспірантурі при Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту.

У 1931—1932 роках — інженер будівництва контори Октябрської залізниці в Ленінграді. У 1932—1934 роках — інженер, старший інженер шляхового бюро науково-дослідного сектора Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту.

З липня 1934 року — асистент, інспектор навчальної частини, завідувач спеціалізованого кабінету (кафедри) «Залізниці», а з 1937 року — ще й помічник декана будівельного факультету Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту.

У січні — червні 1938 року — виконувач обов'язків директора Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. З червня 1938 року працював виконувачем обов'язків декана колійно-будівельного факультету, завідувачем кафедри Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту.

У 1940—1941 роках — 1-й секретар Жовтневого районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

З 23 квітня 1941 року — секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У із транспорту.

Під час німецько-радянської війни був евакуйований до Свердловської області РРФСР, де працював з 1941 по 1943 рік завідувачем транспортного відділу Свердловського обласного комітету ВКП(б). У 1943 році повернувся до Дніпропетровська.

У грудні 1943 — квітні 1944 року — доцент Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. Одночасно, у 1943—1944 роках — завідувач транспортного відділу — заступник секретаря Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У із транспорту.

У квітні 1944 — 1948 року — завідувач транспортного відділу ЦК КП(б)У — заступник секретаря ЦК КП(б)У із транспорту.

У червні — липні 1948 року — начальник Головного управління кадрів Міністерства шляхів сполучення СРСР, заступник міністра шляхів сполучення СРСР із кадрів.

13 липня 1948 — 25 червня 1951 року — завідувач транспортного відділу ЦК ВКП(б).

У червні 1951 — березні 1953 року — начальник Політичного управління Міністерства шляхів СРСР — заступник міністра шляхів СРСР.

У 1953—1958 роках — директор Московського транспортно-економічного інституту.

У жовтні 1958 — січні 1963 року — начальник (ректор) Всесоюзного заочного інституту інженерів залізничного транспорту.

З січня 1963 року — персональний пенсіонер у Москві.

Нагороди

• орден Вітчизняної війни 1-го ст. (1945)
• орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
• орден «Знак Пошани»
• чотири медалі
• знак «Почесному залізничнику»

Джерела

• газета «Червоний прапор» (Рівне) — 1947 рік — 11 січня.
• Чумаченко Гавриил Алексеевич [Архівовано 1 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Чумаченко Гавриил Алексеевич^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Чумаченко Гавриил Алексеевич